За легенду табору був узятий твір відомого християнського письменника Клайва Льюіса "Хроніки Нарнії". Книгу читали і під час споживання їжі, і фрагментарно перед певними заходами, а в один з вечорів подивилися екранізацію цього твору в українському перекладі. Крок за кроком юні нарнійці наближалися до перемоги над Білою Чаклункою та до звільнення своєї батьківщини від злих сил. А кроки ці були водночас і веселі, і відповідальні, бо ставали випробуванням для юних таборовиків на прояв найкращих якостей своєї душі.
Веселі естафети і долання смуги перешкод (яку після новаків долали і всі виховники, включно із коменданткою табору), основи страйкболу і між дерев на переправу у лісі перемішувалися з інтелектуальними вправами і цікавими майстерками. Несподіваною для новаків стала інсценізація Різдва, що відбулася серед літньої спеки (бо у поневоленій Нарнії Різдво ніколи не наступало). Всім запам'яталася історична ватра, бо на гутірках та інших пластових заняттях йшла мова не тільки про казкові персонажі повісті Льюіса, а й про славетне українське козацтво, що також виборювало волю для свого народу. Мандрівка українськими ланами, засіяними соняшниками і пшеницею, завершилася відвідинами місцевого аеродрому (літати і стрибати з парашутом ми, зрозуміло, не стали). Не запланованим, але яким зворушливим було годування на озері лебединої родини: двох лебедів-батьків і чотирьох лебеденят ("гидких каченят", як у відомій казці Ганса Х. Андерсена)!
Кульмінацією табору стала поява в передостанній вечір льва Аслана-царя Нарнії (повнозрістна лялька, оживлена актором самодіяльного театру-членом Пласт Прияту), який у лісі, в оточенні палаючих свічок, подякував дітям за виявлену звитягу і подарував кожному учаснику табору книгу "Хроніки Нарнії" українською мовою.
В останній день таборовики особливо подякували коменданту пластунці-сеньйорці Тетяні Переверзєвій за її педагогічний хист та інтендантці пластунці-сеньйорці Юлії Хавіковій за смачне харчування. А зі своїми братчиками і сестричками прощалися зісльозами на очах і бажанням знову повернутися у казкову атмосферу пластового табору.
Пластун-сеньйор о. Олександр Воловенко
Більше фото тут