13 березня 2015 року у 10-му номері щотижневого українського загальнонаціонального соціально-політичного журналу "Фокус" з'явилась стаття про Пласт під назвою "Вчити Батьківщину любити"."Патріотизм, як і моральність, не формується простими шаблонними методами. З Душею так не можна", - Голова Пласту в Україні Ярослав Юрчишин в інтерв'ю для журналу Фокус. У рубриці "Суспільство" кореспондент Фокусу Олена Струк спробувала розібратися, чи можна навчити любові до рідної країни.
Офіс Реанімаційного пакету реформ. Переді мною Ярослав Юрчишин - експерт РПР і головний пластун України.
- Я розумію, чому виникла ідея відродити патріотичне виховання в школах, - міркує він, - Держава хоче скористатися моментом. Адже що таке патріотизм? Це гордість за свою країну. Але пишатися можна тільки тим, чим ти задоволений. В Україні ж виник патріотизм на протиставленні - у нас є зовнішній ворог. Він зникне, і ми повернемося в ту ж державу, якою постійно незадоволені.
Ярослав впевнений, що виховання патріотизму набагато легше вдається громадським організаціям:
- У школі намагаються виліпити середнього учня. Але не може бути середнього учня, як і пересічного громадянина. Патріотизм, як і моральність, не формується простими шаблонними методами. З душею так не можна.
- І все ж, чому із завданням патріотичного виховання громадські організації справляються краще?
- Тому що свобода вибору: тобі подобається, ти робиш, не подобається - не робиш. У положенні Пласту сказано, що ми не виховуємо, ми сприяємо самовихованню. Наша мета - розвивати віру в Україну, в те, що це класна держава, складна для життя, але з серйозною історією, кращим майбутнім. А майбутнє залежить від кожного з нас.
Що з цього виходить, я побачила в тісній кімнатці богословської академії при Михайлівському соборі, де київські пластуни збираються на заняття. Сьогодні тут метушаться хлопчаки 10 -12 років. По периметру кімнати санки. Попереду катання на Володимирській Гірці. Діти в передчутті. Але спочатку на моє прохання ми поговоримо про патріотизм.
Хлопці перевдягаються у форму зеленого кольору. Сорочки, хустки. На рукавах нашивки із зображенням шаблезубого тигра.
- До правого, рівняйсь! - Командує невеликим загоном Іван.
- До молитви.
Хлопчаки починають співати «Отче наш». У статуті пластунів перший пункт - вірність Богові та Україні.
Далі - гімн Пласту.
- Хто такі патріоти? - Запитую, коли всі розсілися, утворивши коло.
- Коли людина, перебуваючи за кордоном, чує рідну мову, і його переповнює почуття гордості за свою країну, - міркує Іван, закинувши ногу на ногу.
- Хто ще може сказати щось по суті? - В бесіду втручається Роман, найстарший за рангом пластун в цій кімнаті.
- Дядя Діма зараз скаже, - Вимовляє чийсь голос.
Хлопчик Діма із зачесаним набік чубчиком піднімається з місця:
- Патріотизм - це коли ти не просто носиш синьо-жовті стрічки і кричиш «Слава Україні!» ...-
- І не тролиш антймайданівців, - підказує хтось.
- Ні, це якраз патріотизм, - усміхається дядько Діма. - Я так і роблю.
У кімнаті знову регіт. Я теж не можу стримати сміх. Дядя Діма продовжує:
- Патріотизм - це коли ти готовий пожертвувати власним життям за країну. Коли розумієш, що сам повинен міняти щось в країні на краще. У всьому треба починати з себе.
- А які події в історії України найбільш героїчні? - Цікавлюся я.
- Майдан, Крути, Холодний Яр, - долинає з усіх боків.
- Чому?
Знову піднімає руку балакучий Діма:
- Наприклад, Холодний Яр. Коли окупували всю Україну, був маленький куточок землі на Черкащині, Холодноярська республіка, яку ніяк не могли завоювати. У них було гасло: «Воля України або смерть». Кілька сіл оборонялися від більшовиків!
- Знаємо, знаємо, - закричали хором хлопці.
Роман міняє тему:
- Ми зіткнулися з русифікацією. Але зараз мовної проблеми немає: і російськомовний, і україномовний громадянин може бути патріотом. Головне, щоб людина відчувала себе не просто індивідуумом з біологічними потребами, а членом суспільства і приносив користь.
- А чи може патріотизм бути небезпечним? - Запитую у пластунів.
- Він небезпечний, коли перетворюється на фанатизм.
- Я ходжу на курси англійської мови, і у нас є хлопчик дуже проросійських поглядів. Так от, я його не бив, - вставляє Іван.
- Геніально Іване, ти прокачав патріотизм до найвищого левела, - Роман посміхається, - Патріотизм - особиста позиція кожного. Не можна впадати в крайнощі. Ми віримо в Бога, ми знаємо, що всі люди рівні перед Богом. Ми знаємо, що ми - українці. Є українська держава, яка сотні років бореться за незалежність. Чужого нам не треба.
Пластуни притихли. Роман вдовольнився ефектом.
- А тепер на санки! - Весело командує він.
- Урааа! - Діти зі сміхом підхоплюються зі стільців, забувши про все на світі.
Попереду найцікавіше.
Стаття в оригіналі
.jpg) | .jpg) |