17-річний тернополянин Дмитро Сиротюк згадує пластовий табір "Легіон" як одну з найцікавіших пригод у своєму житті.
Протягом двох тижнів близько 40 юнаків-скаутів, поділившись на три команди, таборували поблизу Кременця в Тернопільській області, відтворюючи побут воїнів УПА та імітуючи бойові дії. У Пласті цей суто хлоп’ячий табір з військовим ухилом називають "великою грою" і вважають особливо екстремальним, допускаючи до нього лише підготовлених юнаків.
Під наглядом дорослих вихóвників - з традиційним у Пласті наголосом на другому складі - скаути віком 15-18 років рили окопи, маскували засідки, реставровували повстанську криївку і грали у війну.
У таборі юнак відкрив для себе, що влітку на вулиці можна спати і без намету, якщо захиститися від роси тентом.
Проте більшість пластових таборів мирні й не мають відношення до військової справи.
Приміром, на "Золотій булаві" хлопців і дівчат навчають бути лідерами. Дмитро розповідає, що коли він очолив пластовий курінь, йому забракло впевненості в собі, аби керувати людьми.
"Коли я бачив перед собою велику лаву юнацтва, у мене трусилися руки й коліна", - згадує він.
Психологічні тренінги на таборі, де пластунів навчали прийомам спілкування, тайм-менеджменту і самоорганізації, допомогли хлопцеві стати впевненішим.
Один з таких тренінгів – оцінка від своїх однолітків. Щодня учасники табору "точкують" одне одного – хвалять за успіхи та відверто, без образ, обговорюють недоліки. Саме точкування, розповідає Дмитро, допомогло йому побачити збоку свої вади і виправити їх.
На інших таборах, які відбуваються в різних куточках України, українські скаути ходять у походи, їздять на конях, стріляють з лука, літають на дельтапланах, плавають у човнах, вивчають краєзнавство й історію.
Наприклад, 22 червня у Криму почнеться восьмиденний історично-краєзнавчий табір "Князівство Феодора", який матиме також спортивний етап на мисі Айя. Ціна участі в ньому відносно низька - 500 грн. Але поїхати туди можуть не всі.
Підозрілі волонтериПершу скаутську присягу українські пластуни склали ще в 1912 році – всього п'ять років по тому, як британський воєначальник Роберт Баден-Павелл заснував скаутський рух.
Нині, за словами Дмитра Колесника, голови крайової старшини Пласту, ця організація налічує понад 5000 членів в Україні і трохи менше – за кордоном, серед української діаспори.
Пластова команда полку Сагайдачного у Львові, 1921 рік
Пласт, відомий як національно-патріотична організація, заявляє про свою відмежованість від політики і позаконфесійність. Виховання молоді, сказав ВВС Україна пан Колесник, відбувається на засадах християнської моралі, в таборах є ранкові молитви, однак ходити чи не ходити до котроїсь церкви – справа самої дитини та її батьків, каже він.
Більшість осередків містяться на Західній Україні, але в останні роки Пласт активно розвивається і на Сході та Півдні. Сім осередків діють на Донбасі (близько 150 пластунів), чотири – в Криму, по три – в Дніпропетровській та Луганській областях.
Часто осередки працюють при школах, де з дітьми винятково на добровільних засадах займаються дорослі виховники та інструктори, які самі проходять тренінги з педагогіки і психології. Практично вся діяльність організації волонтерська.
Як розповів ВВС Україна Микола Яриновський, який опікується Пластом у Криму, скаути радо приймають нових членів, однак не ставлять собі за мету перетворитися "на організацію типу піонерської".
Щоб відвідувати табори, діти мають регулярно займатися в Пласті, ходити на тренінги, освоювати скаутські навички.
"Дитина має цілий рік займатися, а не просто поїхати в табір відпочити і забути про це. Скаутська система зовсім інша", - каже пан Колесник з Києва, додаючи, що для новачків також проводяться заходи.
"У Пласті не можуть бути всі. В цьому відмінність від традиційних відпочинкових таборів", - додає кримчанин Яриновський.
Волонтерство, на якому тримається організація, приносить як плюси, так і недоліки. З одного боку, вартість перебування в таборах порівняно невисока і ґрунтується лише на самоокупності. Батькам дітей до десяти років, які таборують у приміщеннях, з дахом над головою, двотижневий табір обійдеться в близько 2000 гривень. А табори для старших юнаків і юначок традиційно відбуваються в наметах і коштують 350–800 гривень.
З іншого боку, розповідає пан Яриновський, кримському Пласту постійно бракує виховників, готових бодай чотири години на тиждень безкоштовно працювати з дітьми. Крім того, волонтерство часто викликає підозру серед батьків, незнайомих зі скаутингом.
"У Криму батькам це важко зрозуміти. Вони все очікують, коли ж ці пластуни почнуть брати гроші", - сміючись розповідає Микола Яриновський.
На проблеми з місцевою владою кримські скаути не скаржаться, хоча й визнають, що вона іноді також з підозрою ставиться до пластунів.
Пошук своїх меж"У мене діти міняються на очах. Два роки тому старший не підтягувався на перекладині жодного разу, а сьогодні спокійно підтягується 15 разів", - розповідає кримчанин Андрій Щекун, батько двох пластунів.
Після першого пластового табору молодший син, якому тоді було вісім років, прокидався серед ночі від сліз і казав, що хоче назад у похід, згадує батько.
Задоволена роботою Пласту і Надія Василівна з Миколаївки на Донбасі, чий 15-річний син Олексій став скаутом у вісім років. За її словами, протягом навчального року виховники займаються з дітьми раз на тиждень у приміщенні школи, а в теплу пору проводять ігри і навчання на вулиці, в "місцевих лісочках і балочках".
"Такі діти дуже активні, легко спілкуються між собою, легко виходять на контакт з іншими дітьми, прилаштовуються до інших характерів", - розповіла ВВС Україна пані Надія.
Донецькі скаути регулярно їздять до своїх друзів з Пласту в Крим, Київ і на Західну Україну, куди їх особливо охоче запрошують на Різдво.
"А цього року у нас у Миколаївці по вулиці ходив вертеп. Це для дорослих на Різдво добровільно влаштували діти пластуни", - розповідає мама.
На запитання ВВС Україна, як вона ставиться до того, що Пласт, попри свою аполітичність, є національно-патріотичною організацією, пані Надія емоційно відповідає: "А хіба погано, що діти будуть знати своє рідне, українське? Це не політичне питання, якщо діти вивчають традиції свого народу. Вони виховуються на українських традиціях, які у нас були століттями. Це нормально, так і повинно бути".
"Якщо моїй дитині запропонували проводити вільний час активно, не тинятися на вулиці, то я дійсно захочу, щоб вона була в Пласті", - додає вона.
Тим часом тернопільський пластун Дмитро Сиротюк, який був у таборі з військовим ухилом "Легіон", згадує, що його мама теж "з розумінням" поставилася до бажання сина випробувати свої сили в екстремальних умовах.
"Каже роби собі, що хочеш, але завжди радить: якщо буде холодно, одягайся, будеш мокрий – сушися і так далі. Мама знає, що Пласт - це нормально, і шкоди мені ніякої не буде, - розповідає хлопець. - Цей табір досить гарно мене підготував. Я зрозумів, що я можу і де моя приблизна межа. Виявилося, що вона досить висока".