25 липня плакав не лише Кам’янець, плакала Україна. В місті над Смотричем назавжди попрощалися із загиблим на Донбасі бійцем батальйону спецпризначення "Гарпун" відомим серед пластунів як "Гризун", а серед друзів і музикантів як NIK Своєрідний, громадським активістом та просто справжнім патріотом Миколою Гордійчуком.
Віддати шану хлопцеві прийшли не сотні, як зазвичай, проводжали загиблих у Кам’янці військових, а тисячі мешканців, основна частина яких – молодь, побратими зі Сходу, пластуни, молоді солісти, друзі.
Ті, хто знав його завжди усміхненим і з вогником в очах, до останнього не могли повірити в те, що його більше немає.
“Доки не було офіційного підтвердження про те, що він загинув, до останнього звістка, що його немає в живих, не сприймалася” – розповідає товариш загиблого Віктор.
Не знали про те, що їх син на передовій і батько з матір’ю, яким він розповідав, що знаходиться на навчаннях. «Свідомо і підсвідомо Коля жив заради України, за яку і загинув. Вірю, що смерть таких патріотів не є марною” – зазначає батько загиблого Микола.
Мабуть, такі відданість і патріотизм він отримав і від родини, в якій тато і брат військові та від організації “ПЛАСТ”, до якої він вступив у віці семи років.
Батькам Микола казав, що перебуває на навчанні, а не на передовій.
Лише приємні спогади про Миколу в командира батальйону спеціального призначення Костянтина Жука, який приїхав попрощатися зі своїм підлеглим.
«Перед тим, як потрапити в наші ряди, він успішно пройшов вишкіл, лише після якого був офіційно призначений до складу “Гарпуна”. Коля був з тих, хто не ховався, а йшов уперед, був душею компанії, та, на жаль, повертаючись із бойового завдання, підірвався на розтяжці», – розповів комбат.
Вічна пам'ять!
СКОБ!
Посмертно Миколу нагородили найвищою нагородою Кам’янця “За заслуги перед міською громадою” а також однією з найпочесніших пластових відзнак - Залізним Пластовим Хрестом.
Проводжали Героя з оберемками квітів у руках, оплесками та вигуками “Герої не вмирають”.
