З 28 липня до 10 серпня в мальовничих краях західної Британії в оселі «Верховина» відбувався вже 64-ий пластовий табір за мотивами п’єси «Лісова пісня» Лесі Українки.
17 юнацьких та 17 новацьких здивованих пар очей чекали на початок чергових пригод в їхньому житті. Вже традиційно комендантом табору був пл. сеньйор Ярема Кучинський, котрий завзято готувався до таборового літа. Проте цьогорічний табір став дещо особливим завдяки гостям з України: 5 виховників* та 5 юнаків** і юначок взяли участь у крайовому таборі КПС Великої Британії. Щоправда, «гості» - не надто вдале слово, адже вже в перший день усі стали повноцінною частиною великої таборової сім’ї. Між нами було багато великих і маленьких бар’єрів: мова, знайомство, вік, час пластування, світогляд, досвід… Але з кожним днем перепони ставали все меншими, а то й зникали взагалі. Таборові дні були сповнені радісними митями, насичені яскравими подіями, запалом пластової гри, а тому злетіли як мить, залишивши надзвичайно приємні і теплі спогади у душі кожного учасника табору.
Новаки пізнали Україну, її історію, культуру, народний стрій, навчилися впоряду, вправлялися у стрільбі з лука, плаванні та вивчили чимало нових українських пісень. Особливо підсилювали командний дух спортові змаги, теренові ігри та різноманітні прогульки до парку «GreenWood» та старовинного Валійського замку в Колвін Бей. Також наймолодші пластуни мали нагоду здобути новацькі вмілості, такі як «Добродушок», «Таборовик», «Народне вбрання», «Мовознавець», «Спортовець». Усі щодня ставали щораз кращими: і новаки, і їх виховники.
Юнаки та юначки пізнавали чарівний, цікавий та пригодницький спосіб життя серед природи: табірництво, піонірка, самозарадність, картографія; також збагачували свої знання про Україну і Пласт, вели бесіди про духовність, багато співали, вправлялися у спорті, впоряді, теренових іграх та змагах. Незабутніми стали мандрівка до найвищої вершини Валії (Уельсу) – г. Сноудон, похід під вітрильником у глибокі води Ірландського моря та нічна прогулька із курортного містечка Лландудно.
Особливо слід відзначити 2 великі урочисті ватри, які збирають численну кількість відвідувачів, здебільшого українців, які прямо чи опосередковано були, є чи будуть долучені до табору в різні роки: батьки, виховники, братчики і сестрички, спонсори і меценати, просто небайдужі українці. Такі ватри збирали понад 80 осіб. Кожна ватра в такому таборі запалюється із вуглинки попередньої ватри, тому сміливо можемо говорити, що цей вогонь має вже 64 роки, і досі палкий та яскравий.
Усі разом ми прожили 14 щасливих днів, пережили чимало пригод, здобули нових друзів. І можливо, з деякими з них більше ніколи не побачимося, проте назавжди в наших серцях збережуться ті теплі спогади, яскраві миті, пережиті разом. Дякуємо тим, які зберегли український Пласт у тяжкий для України час, повернули його та допомогли розвинути. Тепер настала черга пластунів з України допомогти зберегти українське за в чужих краях – це наш приємний обов’язок!
Яна Ковток, УПЮ ст. Івано-Франківськ: "Ми всі пройшли важкий шлях,щоб потрапити на цей табір, тому дуже багато очікували. І не дарма. Їдучи в Британію, ми думали,що багато чого навчимо британських пластунів, але, насправді, вони вчили нас не менше. Звісно, практичного пластування ми знали краще,але,особисто мене, вони навчили посміхатися і веселитися як би тяжко не було,справді любити і дружити з людиною, яку вперше бачиш, перетворювати буденщину на найвеселіші дні табору,бути щирими завжди і з усіма. Тому,було надзвичайно приємно вкінці табору отримувати листи вдячності і бачити щирі сльози на очах підчас від'їзду. Я дякую всім, хто долучився до нашого приїзду на цей табір,за справжніх друзів і незабутні спогади."
Дарина Лукащук, УПЮ ст. Львів: «Це був неймовірний табір! Мабуть, один з моїх найкращих, бо він дуже відрізняється від тих, що проводяться в Україні. Мені дуже сподобалося , що у Великій Британії, українці зробили свою , насправді величезну і дружню сім'ю. Тут і новаки , і юнаки, і старші пластуни, і сеньйори - ВСІ дуже щирі, привітні і веселі. Ми дуже подружилися з усіма , особливо з юначками. Вони нам стали як найкращі подруги, і ми б з радістю ще і ще з ними таборували. Хочу подякувати всім хто долучився до того , щоб ми все ж таки потрапили на той табір, бо якби не ви , ми б не мали такої величезної пригоди в нашому житті.»
Галина Дідула, УПЮ ст. Львів: «Цей табір є моїм найкращим спогадом за ціле літо. На ньому було дуже багато цікавих пригод, яких в Україні я не зустрічала:) Можливо з самого початку табору було трошки важко тому, що ми всі дуже погано зналися, і наш впоряд дуже відрізнявся від їхнього, але ми до цього звикли і навчили їх нашого впоряду. Я часто згадую, як Іван робив нам збірку, а потім «розхід», і так багато разів підряд. Це було досить важко, але зате всі навчилися правильно робити «розхід», рівнятися до правого і швидко прибігати на збірку:)
Я пам’ятаю, як на таборі мені не подобалося придумувати кожного разу якісь пісеньки на різні теми, але зараз, коли перечитую ці пісні (третього гуртка:)), то мені хочеться знову стати з ними на сцену і щось заспівати. А ще два рази я з Діаною розказувала новакам ввечері казочку. Вони дуже чемно нас слухали, а потім ще щось питали або доповнювали,було дуже приємно з ними проводити час! Також я ніколи не забуду Толіка і його команду...кухня працювала на УРА:)) Дуже за всіма скучаю!!!
Данило Онишко, УСП ст. Львів: «Вразили приємно деякі люди, особистості, які вже в другому- третьому поколінні стараються зберегти традиції і навчити того всього прекрасного, щ о має наша культура своїх дітей! Це дуже важко , але вони стараються, і це гарно, і це тішить!
Рівень організації та існуюча програма на початку табору вразила негативно. Але це зрозуміло: проблема кількості виховників і, головне, молодих виховників, свіжої крові, яка ще має бажання і натхнення творити щось цікаве. Але попри те сподобалось, що є бажання щось змінити і вчитися. Єдине мабуть, що було підготовлено і в результаті працювало без ніяких затримок і проблем це кухня, за що від мене велике ДЯКУЮ!))))»
Лукас Прістлі, УПН ст. Нотінгем: «Мені табір дуже сподобався, бо ми робили дуже цікаві речі по гуртках, вчилися про Україну і про Пласт. Прогулька до Greenwood була класна. І я дуже любив вогники і ватри.»
Валерія Панчук, УПС ст. Нотінгем: «Чарівний табір із фантастичною програмою! Це унікальна підтримка для дітей і дорослих 3-ого і навіть 4-го покоління Українського походження. Єдине, що найсильніше змотивувало мого сина говорити українською 4 роки тому - участь в пластовому таборі. А в цьогорічному таборі він навіть здобув вмілість «Мовознавець».
Ярема Кучинський, УПС ст. Манчестер: «Зберігаючи традиції робимо маленьку революцію. Це безумовний успіх – участь пластунів з України, як виховників, так і юнацтва, у таборі. Табір набув нового життя і руху, і діти щораз більше говорять українською. Така практика має продовжуватися.»
Особливу подяку уся делегація з України висловлює КПС Великої Британії та ГПБ за організаційне та фінансове забезпечення участі пластунів з України у таборі та Святі Весни Станиці Лондон у 2013 році, зокрема, Марті Муляк, Ірині Марцюк, Яремі Кучинському і його команді, а також Андрію Ребрику, першопрохідцю та модератору міжкрайової співпраці Україна-Великобританія.