Вже тиждень пройшов після завершення табору «Говерля», але вона все ще в моїх думках, піснях та в моєму серці. «Я не буду їсти, я не буду спати, хочу у гори, хочу мандрувати.» Ці слова ще й досі лунають у моїй голові, адже емоції та враження з табору переповнюють мене цілком і повністю. Так, я хочу в гори, так, я хочу мандрувати, підкорювати нові вершини, милуватись краєвидами мальовничих гір та спілкуватись із новими друзям при ватрі.
Все почалось 10-го серпня, коли близько 80-и юнаків та юначок почали з’їжджатись в м. Долина, до пам’ятника Тарасу Шевчеку. Приїжджали звідусіль, хто зі Львова, з Тернополя, Старого Самбора, Миколаєва, Дублян, Стрия, хто з Черкас, Хмельницького, Ужгорода, Івано-Франківська, Коломиї, Луцька, Києва, та навіть з Нікополя. Оскільки, ще ніхто ні з ким не був знайомий, то всі кучкувались переважного по сотнях УПА (згідно легенди табору). Саме сотня для учасників була сім’єю, з мамою, татом, братами, сестрами, а на чолі всіх був сотник. В нас було 8 великих сімей: Колодзінські, Богуни, Верховинці, Гуцули, Журавлі, Опришки, Бойки та Басейн. А разом ми гуртувались у велику дружню родину.
Далі всіх організовано довезли до с. Новоселиця, де протягом трьох днів для учасників табору проходив семінар туристської підготовки. До семінару були залучені кваліфіковані інструктори, а саме ст. пл. скоб Кухарук Богдан, ОЗО, ст. пл. Полевий Юра, ОЗО, пл. сен. праці Юзич Юрко, ОЗО, ст. пл. Дмитришин Ярослав, ОЗО, пл. сен. Лінчевський Олександр, ОЗО, пл. сен. Гнатів Микола, ЧМ, ст. пл. Кутрань Орест, Кулешко Віталік, Жагаляк Іван, Баранецький Володимир. Учасники мали можливість послухати цікаві історії, подискутувати, попрактикуватись із куховарення, подолати водні перешкоди на переправах, полазити по скелях, підтянути свої знання із картографії, а в перерві між гутірками трошки забавитись у бодібол.
Проте, певне найбільше чого всі так чекали – це мандрівної частини табору. Наша мандрівка пролягала в Горгани. Одразу було зрозуміло, що легко не буде. Цього року маршрут був одним із тяжчих за всю історію. Звичайно, як і кожного року, потрібно було подолати 130 км. пішки крізь дощ, печуке сонце, буреломи, колючі кущі ожини…Ожина, о, так, з одного боку колюча і ранима, а з іншого, смачна та поживна. В дорозі вона дуже тішила наші животики.
І так, в дорогу. Мандри почались. Перший підйом, перші мозолі та перші переживання. Кожен перемагав себе з кожним кроком, з кожною новою вершиною. Ми побували на горі Горган Ілемський та на горі Яйко Ілемське, звідки нам відкрився новий, неосяжний світ та широкі горизонти, невідомі досі. Далі від людей, від проблем…ближче до природи, до свободи! Ми багато стоптали доріг, з’їли багато ожини, взяли Вишківський Горган та помилувались найбільшим високогірним озером Синевир.
А далі один день відпочинку, щоправда активного відпочинку, бо на Говерлі нема халяви. «Дуже хочу їсти, дуже хочу спати, дайте хоч трішки мені подрімати». Спати хотіли всі, всі були дуже змучені, ноги стомлені, в мозолях…І тут сюрприз – банька для всіх говерлян, яку з допомогою та під пильним контролем Жупника Андрія (Гуцула) робили хлопці. Це був гарний, сонячний день. Крім купання, ми грали у волейбол, танцювали, співали.
Та не можна розслаблятись. Ще три дні. Ми набрались нових сил та й помандрували по камінні крізь жереб на Попадю. Тут було прегарно, тому всі поробили собі фоточки на аву, і пішли далі. Дорогою нам випала можливість вшанувати пам’ять полковника УПА Сидора Василя (Шелеста), що загинув разом із дружиною на Івано-Франківщині понад річкою Лімниця біля села Осмолода. Ще ми підкорили Ігровець, Високу і на завершення Пасічну. Наш маршрут мені дуже сподобався, мальовничі хребти, перевали, гори, ріки, полонини і чорниця…і багацько ж її було.
Всі великі молодці, адже цього року ніхто, без поважної причини, не зійшов із маршруту, і всі добули табір до кінця. Кожен їхав на табір з різною метою, можливо, хтось просто потусити, хтось за трикветрою чи посвідкою, а хтось здобути категорію. Надіюсь до кінця табору все змінилось, можливо навіть хтось змінився. Адже цей табір вишколює та загартовує характер, випробовує силу духу. Саме в складних умовах найкраще пізнається справжній друг. Це правда, власне, і я знайшла для себе тут хороших друзів на все життя. Визначний результат на таборі серед хлопців отримав – пл. уч. Городчук Тарас (Юзьо) та серед дівчат – пл. розв. Заяць Христина (Лада).
Не сумуємо, що табір вже завершився, адже попереду цікаві конкурси: кращих таборових фотографій та кращих гурткових звітів. Слідкуйте за детальнішою інформацією та всіма оновленнями у соцмережах: facebook (www.fb.com/KMVTHoverlia) та Вконтакті (http://vk.com/kmvt_goverlya).
Запрошуємо наступного року на 10-у ювілейну Говерлю.
Висловлюємо щиру подяку нашим спонсорам за допомогу у проведенні табору та чудові подарунки для учасників: кондитерській фабриці «Yarych», магазину «Штурм», а також магазинам туристичного спорядження «Gorgany.com» та «Команчеро».
«..ніч малює крила, гори дають їм сили…»
Писар табору «Говерля 2013», ст. пл. вірл. Марта-Марія (Єфремка)