Богдан Гаврилишин – людина, на яку рівняється вінничанин Максим Студілко. Всесвітньовідомий вчений пішов у школу, коли йому ще не виповнилося п’яти років. Сьогодні 85-річний пан Богдан переконаний: «Важливо вчитися у життя, а не тільки від учителів та книжок», бо сам дотримувався цього з дитинства
Для головного вінницького пластуна Максима Студілка прикладом для наслідування є канадець з українським корінням Богдан Гаврилишин. Максим активно займається громадською роботою, очолює громадську організацію «Молодіжний альянс» у Вінниці. Він вважає, що куди б доля не занесла людину – головне пам’ятати і пишатись батьківщиною.
- Пластун Богдан Гаврилишин для мене досить поважна людина. Він пройшов шлях від німецького концтабору до науковця зі світовим ім'ям, від канадського лісоруба до радника прем'єрів та Президентів України. Ця людина ніколи не забувала про свою національну приналежність. І навіть тепер, перебуваючи в дуже поважному віці 86 років, веде активну діяльність. За всі роки перебування в Україні він не вжив жодного російського слова і не підтримав розмови російською. Навіть – у Криму.
Унікальність особистості Богдана Гаврилишина: з самого дитинства йому достатньо було одного уроку, щоб засвоїти на все життя. На відміну від пересічних людей, які найчастіше наступають на власні граблі.
Хто такий Богдан Гаврилишин
Богдан Гаврилишин - відомий вчений-економіст, професор, громадський діяч, меценат, гуманіст. Автор понад 100 статей та книг з економіки та менеджменту. Одна з них – «До ефективних суспільств. Дороговкази в майбутнє» перекладена та видана дев’ятьма мовами світу. Він - член Римського клубу, що об’єднує світову інтелектуальну еліту. Він - член Світової Академії мистецтв та науки, Міжнародної академії менеджменту, доктор університету Женеви, почесний доктор п’яти університетів Канади та України, відомий міжнародний лектор, радник, модератор, голова міжнародних конференцій та семінарів у 70-и країнах світу. Майже 30 років присвятив Міжнародному інституту менеджменту в Женеві, 20 з них був його директором. Громадянин Канади, живе у Швейцарії та Україні.
Для України почав працювати з 1989 р. на громадських засадах. Він – радник кількох українських президентів, прем’єрів, спікерів Верховної Ради, засновник українського Міжнародного інституту менеджменту у Києві (МІМ – Київ, 1990), Благодійного фонду Богдана Гаврилишина (2009), голова Опікунської ради Пласту України. Залужений діяч науки і культури України (1992).
Його вважають моральним авторитетом України, і в цьому статусі він є членом ініціативної групи «Перше грудня».
Книгу «Залишаюсь українцем. Спогади» сам автор називає «звітом для сучасників та зверненням до української молоді». До тих, кому нині від 18 до 35 років і кому розбудовувати майбутню Україну.
Звернемося до його спогадів. Як хлопець із бідної селянської родини зумів стати інтелектуалом, особистістю світового рівня? Вченим, якого у 70-і роки назвали «Людиною ренесансу».