Дорога! От, як в нас дорога:
У спеку – куриться небога,
У слоту – тоне в болотах,
То зверне вбік, то десь урвеься,
То просто йде, то трохи в’ється,
Стежина, суголовки, шлях…
Іван Цяпка — Скоропад
З 2 по 4 січня ОЗОни здійснили мандрівку по маршруту с.Лазещина - г.Петрос - г.Говерла - смт.Ворохта.
У післяноворічні дні лицарі серця боївки ч. 3 ім.Володимира Свідерського та боївки ч.1 ім. Володимира Старосольського вирушили у пошуках снігу та пригод до зимових українських Карпат. Стартували кожен по-різному, навіть, у різні дні: одні прибули до Львова потягом з Києва, інші вже приєднались до них у Львові. Проте місце та час зустрічі для усіх були одинаковими – 2 січня, львівський залізничний вокзал. Саме тут розпочиналась зимова пригода, насичена надзвичайно приємними враженнями.
Усі четверо учасники мандрівки 3 січня о 02.15 вирушили потягом №218 Київ-Івано-Франківськ (зі Львова) у напрямку Карпат. Ця частина подорожі виявилась надзвичайно короткою, оскільки всі були в очікуванні втоми від ходьби з наплечником. Прибувши до Івано-Франківську о 04.28 та не втрачаючи часу, др.Сем одразу ж показав дорогу до автовокзалу ст.Івано-Франківськ, де всі придбали квитки на маршрутний автобус до села Татарів. Нашвидкоруч перекусивши канапками, ми не встигли помітити як швидко пройшов час, на платформу прибув наш рейсовий автобус. О 05.20 всі вмостились у не дуже комфортний мікроавтобус та вирушили у напрямку Татарова.
1,5 год їзди мальовничими містами та селами Іванофранківщини, а саме: Богородчанами, Надвірною, Яремчею та Микуличиним, проте не встигнувши ними налюбуватись через надмірну сонливість, і ми дістались до села Татарів.
Далі ми добирались до прекрасних карпатських гір іншим автобусом: з Татарова до славного села Лазещина через Яблуницю.
Вийшовши з автобусу та вдихнувши свіжого прохолодного карпатського повітря, перед нами була вузенька вуличка, куди ми направились. Проте довго йти нам не довелось через гостинність та доброзичливість туристів з Києва (на позашляховику були літери «АА», які символізують столичне авто). До КПП (рятувальної служби) ми доїхали «як європейські туристи», - як заявив др. Сем. Для входу на територію Карпатського біосферного заповідника нам довелось реєструватись у списку рятувальної служби та платити внесок у розмірі 10 грн з людини (5 грн для студентів). Далі починається територія українських Карпат.
Дорога до гори Петрос
Доїхавши до перших колиб та поснідавши, ми завершили подорож як «європейські туристи» та продовжили мандрувати вже як українські пластуни: єдиний транспорт – це власні ноги. До обiду ми ще встигли дійти до колиб у підніжжі гори Петрос, де перекусивши та залишивши наплічники, здійснили вихід на гору та спустились до колиб. Петрос зустрів нас вітряно, зі снігом та туманом. На вершині гори та біля підніжжя видимість була дуже мала. Саме тут, серед снігу, якого нам так не вистачало, ми заночували. Але спершу нам довелось підшукати «відремонтовану» колибу, у якій б не задував вітер;)
Учасники мандрівки на засніженій вершині гори Петрос
Лягли спати як тільки сонце зайшло за обрій та надворі стало смеркати (приблизно о 18.30). Наступного дня, набравшись сил для нових звершень та пригод, рушили до Говерли, щоб підняти там, на найвищій точці України, вперше у 2014 році курінну хустину старшопластунського куреня «Орден Залізної Остроги» ім. Святослава Завойовника. По дорозі зупинялись одного разу і то лише для того, щоб пообідати у теплій колибі, що знаходиться на «Перемичці» між Петросом та Говерлою. З’їли кожен по декілька бутербродів та продовжили свії шлях. Сходження на Говерлу тривало близько 2 год, протягом яких нам довелось подолати засніжену дорогу до вершини та сильні вітри. Проте не сміє бути в нас страху, ні жадної тривоги, Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги. Вийшовши на хребет, ми зіткнулись з суворими погодними умовами Карпат, що не дозволили нам довго перебувати на вершині. Здійснивши нашу місію – піднявши курінну хустину, ми спустились крутим схилом до спортбази «Заросляк», а далі до КПП. Дорога до КПП виявилась досить тривалою. Йшли швидкою ходою дорогою, яку освічували зорі. Далі до Ворохти добрались вже як «європейські туристи», авто-стопом. Маршрут назад виглядав таким: Заросляк–Ворохта–Татарів–Івано-Франківськ–Львів. А далі хто куди…готуватись до нових пригод.
Ось такими були пригоди зимовими українськими Карпатами трьох приятелів серця та одного добровольця.
Хустка куреня УСП «Орден Залізної Остроги» ім. Святослава Завойовника на Говерлі
Учасники мандрівки на Говерлі
У мандрівці взяли участь: булавний Сем, старший стрілець Характерник, стрілець Вус та доброволець Хліб.
Маршрут:
Результат:
- пройшли: перший день (19 км), другий день (12 км), разом (31 км).
- проїхали: з Києва(1742 км), зі Львова(450 км)
- відстань, яку подолали (разом): з Києва (1773 км), зі Львова (481 км)
- підкорили: гора Говерла (2061 м над р.м.), гора Петрос (2021 м над р.м)