Почалось все з дощу, але всі ж розуміють: дощ для пластуна - не перепона. То ж щасливі, повні сил, ну і трохи мокрі учасники відправились в дорогу. Протягом мандрівки ще не раз всі намокали, можливо інколи навіть висихали…
Йшли ми з Мирополя, через Чорторию і до Любара – територія, де в 1919 році були оточені війська УНР.
Нам вдалось побачити кілька ДЗОТів, деякі з них були цілі, тож вдалось побувати всередині.
Не зважаючи на затримки, мокрі ноги, ну і відповідно мозолі, – хлопці та дівчата продовжували рух, бувало ще й мали час поспати вночі, але сон не був пріоритетом для нас…
Учасники дізнались трохи більше про свій рідний край та його історію, а за рахунок того, що ми побували в тих місцях, ходили по тих дорогах, де то все відбувалось, інформація засвоювалась краще. Значно поглибили свої знання в сфері мандрівництва і просто провели час в колі друзів.
Тож загалом всі лишились задоволені, побували в історичних місцях, випробували себе і зрозуміли, як було тим воякам, які перебували в значно гірших умовах. Дійшли не всі, але все ж всі живі. :)