Друзі та подруги!
Курінь ч.48 ім. Слави Стецько запрошує всіх бажаючих долучитись до панахиди та вшанувати пам'ять патріотки, непересічної політичної діячки ХХ століття. Минає 11 років з дати смерті нашої патронеси - Слави Стецько. Її любов до рідної землі та непереборне прагнення досягти своєї мети пройшло під гаслом: "Хай забудеться моє ім'я, але хай живе вічно Україна!"
Панахида відбудеться 12 березня в середу о 18.00 в греко-католицькій церкві Різдва Святої Богородиці в м. Луцьку.
З нагоди одинадцятиріччя відходу у Вічність Слави Стецько, хочемо згадати її шлях, поділитися спогадами про неї, помолитися за спокій її безсмертної душі. Адже Слава Стецько належала до тих, котрі не вагалися виконати найнебезпечнішого чину, коли цього вимагало добро України, котрі в умовах підпілля, збройної боротьби, вимушеної еміграції, бурхливих часів становлення державності не складали рук, не відмовлялися від переконань, не нехтували національними інтересами, а боролися, вірили у велике майбутнє України і кожним помислом, і кожною дією повсякчасно його наближали.
Протягом останніх своїх дванадцяти років життя, праці і боротьби в Україні Слава Стецько служила прикладом дієвості. Вона постійно наголошувала, що віра та праця рухає гори, що лише чин дає результат, що лише праця у народі і для народу готує перемогу національної ідеї. «Ми маємо працювати і за тих, котрі вже не можуть, і за тих, котрі не хочуть», – підкреслювала пані Слава. І показувала приклад, як це треба робити. А як поступаємо та діємо сьогодні ми? Задумаймось, адже наші попередники, покоління 1920-1930 років, наші діди та прадіди, тисячі відданих борців за волю України, як і Слава Стецько, гідно виконали свій обов’язок у боротьбі за Українську Соборну Самостійну Державу, а від нас залежить, чи буде Україна – Українською, а ми станемо господарями чи наймитами на своїй землі.
Згадаймо Її у ці дні добрим словом і щирою молитвою, вклонившись пам’ятному барельєфу, пам’ятаючи її слова «Хай забудеться моє ім’я, але хай живе вічно Україна».