22 березня 2014 року Божого курінь ч. 70 відвідав Чернівці - місто Ольги Кобилянської. В цьому місті патронеса прожила останніх 12 років свого життя. У Чернівцях все можливе носить ім'я письменниці: театр, палац кіно, головна вулиця, пам'ятник, головна вулиця і навіть встановлено 58 меморіальних дощечок в її честь.
Почалась наша мандрівка з захоплюючої трьохгодинної подорожі автобусом по суворих українських дорогах. Прибувши просто на кладовище, ми вшанували пам'ять патронеси, поклавши на її могилу вінок і запаливши свічку.
Згодом настав час поїсти. Ми піднялися вулицею Ольги Кобилянської і нашу увагу привернула своєрідна церква яскраво рожевого кольору. Зізнаюсь, по дорозі сюди ми бачили собори блакитного, салатового, жовтого, білого кольорів, але рожевої церкви особисто я ніколи не бачила, і, гадаю, вже більше ніде не побачу.
Добре попоївши і набравшись сил, курінь вирушив до невеличкої книжково-сувенірної крамнички, де кожна юначка мала змогу взяти з собою частинку Чернівців. А наша зв'язкова тим часом поповнила свою домашню бібліотеку книгою "Прочитання Ольги Кобилянської".
Потім ми прогулялися чернівецькою "алеєю слави", сфотографувались біля монумента нашої патронеси. Наступною точкою нашої мандрівки став музей Ольги Кобилянської, що знаходився у будинку, де вона жила. Та по дорозі, все на тій ж головній вулиці, нам зустрілися чернівецькі вуличні музиканти. Ми зупинились послухати і дехто навіть не пошкодував кількох гривень для цих крутих хлопців.
Отже, в музеї нам провів екскурсію зведений внук Ольги Кобилянської. Він розповів нам багато подробиць із життя письменниці, показав меблі, деякі особисті речі і фотографії, також перші публікації в газетах, уривки з щоденника, дитячі малюнки, книги, видані в той час. Були в музеї і вишиті портрети Кобилянської, й її портрет, зроблений каліграфічним переписом одного її твору. Також ми мали змогу прогулятися садом при будинку, де полюбляла сидіти Ольга. Щиро подякувавши нашому екскурсоводу, набравшись нових знань, вражень, трохи змучені й абсолютно заворожені вирушили ми додому.
Попри те, що чернівецьким пластунам так і не вдалося нас знайти, хоча вони намагалися, мандрівка була неперевершеною, ніхто не повернувся невдоволеним чи в поганому настрої, всім сподобалось і будемо сподіватись, що ми знову колись приїдемо в це чарівне місто, де жила і працювала велика жінка і, по сумісництву, патронеса нашого куреня, Ольга Юліанівна Кобилянська!