Історія має здатність повторюватися, і погано, коли це історія поразок. Та коли це історія перемог, історія визначних подій, визначних людей, то вона лише дає сили для прийдешніх поколінь, надихає і мотивує, кличе до чину. У 20-30-х роках минулого століття разом із засновниками Пласту Іваном Чмолою, Петром Франком та Олександром Тисовським пластували і відроджували українську Ідею молоді дівчата Галина Біленька, Теодора та Ірина Винницькі, Павлина Скремета, Ольга Струминська, Стефа Крушельницька, Лідія Пашкевич, Олена Пригородська, Ярослава Проців, Марія Федусевич, Уляна Сітницька, Стефа Шушкевич та Марія Юркевич.
На формування світогляду цих дівчат впливала Олена Степанів: «Наша опікунка п. Олена Степанів була надзвичайною жінкою,прекрасним вимогливим педагогом-патріоткою. Ми горіли бажанням бути подібними до неї», - пише у спогадах Уляна Сітницька, вихованиця Олени Степанів, пластунка з гуртка «Ластівки». Також пише, що добре знала Івана Чмолу та Петра Франка: «З другом Петром на зміну вела уроки гімнастики в Яворівській гімназії. Особливо добре пізнала Івана Чмолу при будівництві табору на Соколі: строгий, ініціативний, розумний. Був на всі руки майстер. Там, де брався до роботи „Чмоль”, будівництво кипіло. Кожний пластун чи пластунка вважали за честь працювати з ним і виконувати його накази. І. Чмоль – це взірець №1, яким має бути пластун».
Ці дівчата вели активну виховну роботу, також організовували мандрівні, краєзнавчі, зимові табори. «У 1926 році ми йшли тяжкими гірськими стежками Карпат з Гуцульщини на Бойківщину. Цей маршрут допоміг нам спланувати сам Іван Чмола. Він дав мені прекрасні польські карти. Ціль переходу: вчасно прибути на пластову зустріч, на гору Маківку. Ми йшли із села Перехресне. Часто, також підпільно організовували недалекі прогульки в ліси для спілкування та вирішення питання: ”Що робити далі з організацією?” Переважно йшли в Брюховицький ліс до села Зашків, на Батьківщину вождя ОУН полковника Євгена Коновальця.», - згадує Уляна Сітницька. «Одного разу, на вакаціях, наш гурток «Ластівка» виїхав на Лемківщину, для пропаганди ідей Пласту. Після кожного денного походу, зупинялися переважно в хатах священників, де нас переночували. В цій, пластовій прогульці, ми пізнавали лемківський нарід, знайомилися з його інтелігенцією, священниками.», - згадує ще одна Ластівка Стефа Шушкевич.
Дівчата з 12 куреня УСП «Ластівки» сильно впливали як на розвиток Пласту початку минулого століття, так і на формування та поширення української Ідеї. «Ластівки» товаришували зі старшопластунським куренем «Орден Залізної Остроги», називали себе сестринським куренем. Однак чоловіком Стефи Шушкевич був Тарас Крушельницький з куреня «Лісові Чорти», а іншої ластівки Марусі Федусевич - ще один визначний «Лісовий Чорт» Андрій П’ясецький.
З того часу пройшло майже сто років, і Ідеї цього куреня знайшли своє відображення сьогодні. Ми, 12 пластунок із різних міст, але зі спільною системою поглядів на життя, запалилися ідеєю відродити курінь «Ластівки». Нехай із новими членами, новою хустиною і новим шевроном, але з таким же запалом до праці, відданістю і наполегливістю, прагненням до ідеалу, як і століття тому. Ми відкриті для всіх членів великої Пластової Родини та готові до співпраці. Наразі КБ УСП розглядає наші документи, щоб офіційно зареєструвати новий курінь зі своєю історією. Просимо членів Крайової Булави підтримати нас так само, як ми підтримали Вас нещодавно на Крайовому з’їзді.
З повагою, члени куреня УСП «Ластівки» ім. Олени Вітер, Марія Павлюк, Юля Водяна, Ірина Гнасевич, Тетяна Геник, Христя Ільницька, Оксана Липова, Христя Мулик, Ганна Вержак (Пиріжок), Оля Шимків, Соломія Гребеняк, Наталя Гайдук, Марія Тимків.