Щира історія колишнього працівника відділу кадрів львівської міліції, пластуна Романа Баховського, який після побиття студентів 30 листопада 2013 року, написав рапорт на звільнення з управління, натомість поїхав на Майдан до Києва.
В житті Роман активно займався веслування: брав участь у Чемпіонаті Європи та Світу. Про Пласт, спорт, роботу у міліції та ідеї щодо її реформування, а також події на Майдані у цікавій розмові з Романом Баховським.
Ти був активний на Євромайдані. Власне, він змінив не лише твою кар’єру, але й життя?
Після побиття студентів 30 листопада я вирішив написати рапорт на звільнення. У ньому вказав, аби його розглядали без моєї присутності, бо вже тоді відправився на майдан. Раніше, коли майдан був студентським, ми приїжджали разом із дружиною до Києва, допомагали студентами, ставали разом із ними у євро ланцюг за євроінтеграцію. Після побиття студентів я вже їхав на інший майдан. І знайшов там своє призначення. З перших днів вступив до загону самооборони. До речі, навички правоохоронця дуже знадобилися мені там. Ми розробляли стратегії, навчали інших повстанців прийомам та маневрам, які могли б допомогти у боротьбі з «тітушками» і «беркутівцями».
Що пригадуєш з подій, які відбувались в лютому на Майдані?
Найжахливішими для мене стали події 18 лютого в Маріїнському парку, коли «Беркут», солдати ВВ та «тітушки» жорстоко розправились із мітингувальниками. Наша сотня також там була. Чесно, я не знаю, яким дивом нам вдалося врятуватися. Хоча багато побратимів тоді дуже постраждали.
Нелегко було виїжджати з Майдану і Києва в ніч з 18 на 19 лютого щоб вивезти поранених та забрати «засоби захисту», знаючи що рідний брат вже на під'їзді до Києва.
Чи справдилося те, за що боровся Майдан?
Знаєш, я нещодавно був у Міністерстві (Внутрішніх справ – прим.), там всі бігають хапаються за голови зі словами: «Війна-війна». Ідей щодо подальшого розвитку там купа - зібралися ініціативні люди, в яких мозок працює на всі 100. Але якби не зовнішній ворог... Зараз уся увага зосереджена на інших питаннях. Впевнений, якби не це, було б все по-іншому.
Розкажи, як потрапив до Пласту і що найбільше запам’яталося з тих часів активного пластування?
Пластова історія почалася для мене ще з новацтва. Мамина коліжанка Софійка Нагірна (зараз Смук) організувала гурток. Далекого 1994 року я опинився там. Далі – драйвове юнацтво у 23 курені. Моїм виховником тоді став добрий друг Андрій Горак. Але зараз розумію, що саме ця організація мене виховала, загартувала тіло, дух, навчила любити природу, життя. Якби це банально не звучало, але насправді саме Пласт зліпив з мене людину… З юнацьких років запам’яталося все: таборування, ватри, романтика.
Роман Баховський 2-й з правого боку
Що було далі? Як розвивалося твоє життя поряд із Пластом?
На жаль, не згадаю точно року, але десь близько початку 2000 року довелося зав'язати з Пластом, бо почав розвиватися у спорті. Професійно зайнявся веслуванням, а там почалися змагання, збори… Ставало все менше часу на Пласт. Я просто завжди займався спортом. В дитинстві плаванням, а вже в підлітковому віці веслував. Власне у веслуванні спортивна кар’єра пішла вгору. Виконав норматив Майстра спорту, а далі – Збірна України, чемпіонати Європи, світу. Багато тренувань.
Як то так сталося, що після Пласту, плавання та веслування ти потрапив до міліції? Де той зв’язок?
Зв’язок був найперше з веслуванням. Тренувався з хлопцями, які вже на той час працювали в міліції. Вони виступали на змаганнях в окремій команді. Як-от є спортрота в армії, так само і в управліннях МВС… І я собі подумав, що я би також так хотів. І в 2005 році я навіть виступав в команді разом із працівниками міліції, а вже після армії, в 2007-му пішов туди працювати. Але довго поєднувати службу зі спортом не вдалося. Багато часу забирали тренування, а це відверто напружувало керівництво. А тому пізніше мені натякнули про вибір між спортом і роботою. Веслування поступово відходило на задній план, я почав здобувати вищу освіту. А далі – офіцерська посада – дізнавача у райвідділі.
Робота подобалася? Що входило у твої обов’язки? І чому зараз розчарувався?Посада дізнавача – це підвид слідства, дослідства, такі фактові справи. Я досить швидко зорієнтувався, але робота, відверто кажучи мені абсолютно не подобалася. Тим більше, що з нею я вже фактично забував про веслування. Я лише двічі виїхав на збори, це був останній мій спортивний сезон. А ще – робота дуже така одноманітна, сидяча, і нецікава. Я був готовий вже звільнятися, про що повідомив керівництву. Тоді мене затримали на посаді, пообіцявши нову – у відділ професійної підготовки. Після того, як я відпрацював тривалий час у відділі кадрів почалися перші розчарування. А, може, навіть недовіра. Першого разу, коли на посаду, на яку я претендував, призначили людину з боку, я змирився. Потім вирішив спробувати себе головним кадровиком (у відділі кадрів) в одному з районів Львова, але і тут призначили знайомого одного з керівників. Тоді розчарувався і зрозумів – змінити нічого не можу, в нас звикли посади купувати-продавати…
Як це змінити? Чи є якийсь варіант залучення, до прикладу Пласту, інших громадських організацій або волонтерів до роботи міліції? Іншими словами – це ж охорона правопорядку, це ж всіх цікавить, багато хто б хотів долучитися.
Ну взагалі, міліція - це є силова структура. Вона така є авторитарна, авторитетна і багато хто думає, що її побороти такому 27-річному хлопцеві, як я, є складно. Тому саме громадськість це є основна моя опора. Я власне серед громадськості шукаю і експертів, і спеціалістів, яких мені потрібно для ефективного реформування. І у такій своїй позиції відчуваю силу, бо є підтримка. А якщо за спиною стоїть громада, то жоден начальник нічого не зможе зробити протиправного.
Довідка:
Роман Баховський народився 7 березня 1987 року у м. Львові. В Пласті з 1995 року: спочатку в новацькому роїй, а згодом перейшов у юнацький курінь ч.23 ім. С.Бандери (гурток Пантери) і активно пластував до 2000 р.Навчався у Львівській комерційній академії та Львівському державному університеті фізичної культури. Одружений з Іриною Баховською (Островською), яка теж є пластункою з куреня ч. 22 ім. М. Підгірянки (гурток Перлини Весни).
У 2005 учасник Чемпіонату Європи і Чемпіонату Світу з веслування. З 2007 по 1 грудня 2013 р. працював в органах внутрішніх справ. Після Євромайдану активно займається питаннями реформування міліції.
Інтерв'ю: Петро Задорожний / Медіа-служба Пласту
Редагування: Наталя Коцкович / Медіа-служба Пласту
Це інтерв'ю входить до серії "Пластуни сучасності, які досягли успіху у професійному житті"
 |  |  |
 | |  |
 |  |  |
 |