Завершився міжстаничний новацький табір «Земля велетнів» (ст. Авдіївка, ст. Донецьк), що проходив в селі Медведівка Черкаської області.
Догорав прощальний вогник. Новаки, їх сестрички і братчики передавали по колу жаринки, які знайшли декілька годин тому на горі Семидуб в урочищі Холодний Яр, і бажали один одному та Україні миру, єдності, щасливого майбутнього.
Про те, що десь в цьому краї і досі лежать дві жаринки з останнього вогнища козацької Січі розповів новакам о. Олександр (Воловенко). «Чекають вони свого часу, - йшлося в розповіді, - коли знайдуть їх українці, нові козаки і запалять від них нову ватру, Нової вже Січі. І відступить тоді ніч непроглядна. І розійдеться тоді воля по всій Україні.»
Передавали новачки по колу знайдені жаринки з щирою вірою в те, що коли вони повернуться додому, там вже не буде чути пострілів.
Ті жаринки новацтво шукало всі дні перебування на таборі: знайомилися з історією Холодноярщини; цікавились у місцевих жителів, де міг би знаходитись цей скарб; висували і перевіряли власні гіпотези; здійснили подорожі в Суботів, Мельники, Чигирин, Канів; шукали духовної підтримки в Мотронинському монастирі; спускалися в монастирські печери; поглиблювали свої знання про край, слухаючи легенди, які розповідав др. Богдан Легоняк; шукали жаринки за азимутом, який підказали місцеві краєзнавці; малювали, майстрували, брали участь в теренівках; слухали поезії Т. Шевченка; навіть Купальський вогник був не малюковський, а повстанський. А ще вчилися плавати, плавали, вивчали узбережжя ріки Тясмин та рослинний світ Холодноярщини. Про все, що бачили і чули, новаки записували в дорожні щоденники, планували маршрути, за якими поведуть в майбутньому своїх батьків.
Передавали по колу жаринки і дякували всім людям, які зустрілись в подорожі і безліч разів підтвердили кобзареву мудрість «раз добром нагріте серце вік не прохолоне.» Таке щиросердя черкащан не забудеться ніколи: сторонні люди пригощали дітей морозивом і напоями; одна бабуся, що продавала на риночку в Каневі рибу і горох, віддала все, коли дізналась звідки діти; в музеях відмовлялись від плати за квитки; на Тарасовій горі зустріли жіночку, яка благословила молитвою; друг Богдан, директор музею в Медведівці, показав найвіддаленіші куточки Холодноярщини, присвятив таборовикам багато позаробочого часу: опікувався побутом, пригощав, сидів в колі з новачками на вогниках; його співробітники цікавилися таборовою програмою, спілкувалися з дітьми, поза форматом екскурсій розповідали про героїчну історію краю.
За час проведення табору і новаки і юнаки ніби подорослішали. Те не дивно, бо вся атмосфера таборування була просякнута нескоримим українських духом і розумінням нашої понівеченої історії. Були і героїчні моменти, і казкові, і сентиментальні, але всі вони мали однаково високий як емоційний, так і виховний вплив.
Безумовно, заслуга в тому ефективної команди проводу, до складу якого входили представниці куренів УСП та УПС Княгині, незмінний духівник велетнів пл. сен. о. Олександр Воловенко, Тис, та сестрички юнацького куреня ім. Христини Ковч.
Дякуємо за підтримку КБ УПН, КПС, провід куреня 26 УПС Княгині, батькам учасників табору за довіру і вірність ідеям Пласту.
Велетень знає, як стати великим!
Комендант табору – пл. сен. Т. Переверзєва, Кн