Юлія, пропоную розпочати із самого початку. Наскільки мені відомо, ти – зі Львова. Розкажи, будь ласка, про свої дитячі захоплення і прагнення. Що формувало тебе у дитинстві?
В мене було чудове дитинство! І, можливо, це буде очікувано, але на моє особистісне формування неабиякий вплив мав саме Пласт. Дякуючи батькам, ми з братом були у новацтві, і так почався етап формування кожного з нас на базі певних цінностей, таких як здоровий спосіб життя, відповідальність любов до України, патріотизм. Ця база з дитинства мені дуже допомагає зараз.
Яким чином ти вперше дізналась про пластунів? Коли розпочалось твоє пластування?
Можливо це були обставини, можливо, - доля, але батьки тоді дружили з Лесею Пасічник, що очолювала новацтво (у Львові - прим.). І ми почали ходити на Погулянку, щось малювати, все це було в такому форматі фану (з англ. веселощі), дуже easy-going (з англ. невимушене), легке, приємне. Так почався особистий розвиток, ти почав розвивати себе - розвиватись в Пласті. Пішли перші табори, без батьків, в горах. Це, здається, Верхнє чи Нижнє Синьовидне було. Розпорядок дня, ділянки, чергування. Це був новий досвід.
Яку роль відіграв Пласт у твоєму житті? Чи можеш ти виділити такі навички, які дав тобі саме Пласт і дозволяють активно розвиватись і надалі?
Можу. Перші на думку спадають відразу чітко дві.. Це самозарадність і самостійність. Це дві ключові речі, які були сформовані та підсилені в Пласті, і які ну дуже допомогли мені в моєму житті. Зокрема, коли я переїхала зі Львова в Київ, і не мала тут когось дуже близького, хто б мною опікувався. І взагалі на всіх відповідальних етапах: поступлення, приймання рішень, пошук роботи, організація свого життя, пріоритетів. Пласт відіграв вагому роль в моєму житті.
Незважаючи на свій графік (інтерв‘ю записувалось о 8 ранку – прим. П.П) встигаєш продовжувати свою «Велику Пластову Гру»? Чи стикаєшся якось з пластунами?
Так стикаюся кожного дня із чоловіком :). Для мене Пласт – це така собі життєва цінність. В плані того, що Пласт – це щось таке, що не можна покинути. Це є певний стиль життя, це певні життєві цінності, принципи. Як я зустрічаю десь пластуна у світі чи тут, це вже своя людина.
Активно якісь проекти я вже не реалізовую в рамках Пласту. Коли я була в AIESEC в свій час, то ми працювали з Пластом як партнери. Тому для мене Пласт – це складова, від якої не можна втекти кудись, відцуратися, і це нормально.
Тобто якби тобі пластуни запропонували якийсь проект на економічну тематику, то ти б сказала: «Так, берусь»?
Якщо є цікаві ідеї, які можна реалізовувати, то без проблем. Ну от в контексті Майдану дуже багато пластунів були залучені і до діяльності інформаційного центру біля Головпошти, і до ВУМ (мається на увазі Відкритий Університет Майдану – прим.). Плюс в мене ж багато вдома пластунів. Зараз їх п’ятеро. :)
Вас так багато! :)
Так, нас 9-ро. Мої рідні сестри та брати. Одна мама, один тато, 9-ро дітей – таке буває ;). Ми - щасливі. Тому в мене пластування перейшло в контекст передачі досвіду і знань, цінностей своїм малим. Так що я вважаю і своїм успіхом те, що вони всі в Пласті.
Ти вже трохи зачепила тему Майдану. Тому я хотіла тебе спитати як з’явилась ідея створення Відкритого Університету Майдану? Якими були перші кроки на шляху реалізації цього проекту? Якою була твоя особиста мотивація розпочати цю справу?
В мене таке відчуття, що вже всі все про це знають, бо я вже стільки про це говорила. Взагалі це були дуже природні процеси. Тому я не хочу перебільшувати ні свою роль, ні роль проекту на початку. Як більшість свідомих людей, які були в той час в Києві, ми з подругою вийшли у перший день, коли не підписали угоду, на Майдан.
Ми проводили багато часу на Майдані. Фізично будучи там, розуміючи проблеми організованості, ми з друзями запустили інформаційний центр «НеЗЛИй Майдан». Ми усвідомлювали, що нас «зливають» з усіх сторін, і ми розуміли важливість громадського тиску як інструменту змін.
Будучи на майдані, спілкуючись з різними людьми, ми також розуміли, що багатьом людям просто немає чим зайнятись. Мене часто дратувало те, що відбувалось на головній сцені: всім відомі «пляски-співи-пляски», тому ми вирішили підготувати інтелектуальний контент і почати з лекцій. Нас підтримали, в т.ч. і фінансово своїми пожертвами учасники майдану, то ж ми почали діяти. Також велика підтримка йшла від Сашка Положинського (який є почесним пластуном з 2005р. - довідка), який просто довіряв і допомагав всіляко (один день він фізично провів “захищаючи нашу сцену від провокаторів, які вважали нас провокаторами :).
Спочатку ми думали, що Університет буде цікавим студентам, але ми помилялись. Це був величезний подив, коли ми побачили хто нас слухає - це були люди різних вікових категорій, з різних регіонів, які здебільшого не є на фейсбуці, яких переважно немає в інтернеті, і саме тому, нам треба було дуже швидко змінюватись, що б готувати цікавий контент саме для цих слухачів. Нас часто питають: «Яка була стратегія вашого університету?». А в нас не було ніякої стратегії. Ми просто вчасно зорієнтувались, швидко переформатовувались і продовжили інтенсивно працювати. Мабуть, тому, ми один з найбільш резонансних проектів, які народилися на майдані.
Якими є твої подальші плани щодо ВУМ? Яким ти бачиш цей проект завтра?
Суспільство є велетенським, і велетенськими є потреби знань. Не всі люди мали змогу отримати середню, або вищу освіту, або ж проходити тренінги і лекції у різноманітних галузях, ми багато речей не розуміємо, але хочемо розуміти. Саме тому ми вирішили, що будемо продовжувати нашу діяльність. Для нас є ключовим донести людям ід ею-принцип “навчання протягом всього життя” - читайте, розвивайтесь, адже такі можливості існують і це важливо.
Ми і надалі періодично проводимо лекції: відкриті та загальні. Ми забезпечуємо освітнім наповненням різні культурні події – Артфорум в майстеркласі, повністю весь блок готували ми, зараз проводимо лекції на Арт пікніку на ВДНХ. На Гогольфесті будемо відповідати за освітню складову.
Наша місія – це через освіту і просвіту, відповідно, розвивати громадянське суспільство для кращої, для найкращої (!) України.
Наразі ти працюєш у KyivSchoolofEconomics, а до цього в не менш відомій організації – AIESEC. Розкажи, будь ласка, про свою професійну кар’єру. З чого все розпочалось?
О, тут я можу прочитати лекцію про те, що «все у ваших руках» :). І тут, знов ж таки, роль Пласту досить велика. Це важлива риса, яку я зараз спостерігаю у своїх братах та сестрах - ініціативність і активна життєва позиція. Небайдужість. Я взагалі вважаю, що байдужість – це найбільше зло, і що краще вже бути по одній зі сторін, але не бути байдужим. Активна позиція для мене – це прагнення розвиватись, не стояти на місці, це щось пізнавати. Цього не вистачає нам, українцям, в загальному, але це можна поширювати, цим можна захоплювати і надихати.
Дякуючи Богу, мені завжди було цікаво дізнаватись щось нове. Після закінчення школи я поступила в Києво-Могилянську Академію і переїхала в Київ. Вже з кінця першого курсу, я попала в AIESEС, який теж значно змінив моє життя, і вніс багато у мій розвиток (яку я теж всім дуже рекомендую). Це інший досвід, який доповнюється Пластом. Ми організовували безліч проектів, працювали у різноманітних напрямках, будучи «шкетом» на другому курсі, особливо без великих мега-досягнень, я стала віце-президентом з external relationships (з англ. зовнішні зв’язки). Я спілкувалась з генеральними директорами, розказувала, чому їм варто підтримувати нашу організацію, бо ми ж «молоді лідери, які змінюють світ». Рада, яка управляла локальним комітетом AIESEC в Києві складалась з 7 чоловік. І ми управляли 120 членами організації. Це було грандіозно. Це був перший досвід управління командами, управління людьми.
Паралельно до AIESECу я потрапила, теж за випадковістю, на Школу молодих політиків, яку організовував Фонд підтримки реформ (Ігор Гринів, Олександр Ярема). Це була нова мережа, трішки приближена до ідеологічно-політичних речей, яка також мала вплив на моє майбутнє. Завдяки цій школі, мене запросили організовувати низку проектів та, зокрема, залишитись у Фонді. Пізніше я поїхала на місячну інтенсивну управлінську програму think tank mba program у Вашингтоні.
Після Фонду я подалась на програму стажувань у парламенті, де я обрала Міністерство економіки і це було моє «перше пришестя» в ту установу. По закінченні, мені запропонували залишитись, але в мене були інші пріоритети, я була абсолютно не вмотивована залишатись: це був хороший досвід, але з мінімальним розвитком.
Я мала цінний досвід роботи з Павлом Шереметою (український менеджер-
Через рік Павлу запропонували бути президентом в Kyiv School of Economics, і він запропонував мені приєднатись до команди та розвивати напрям бізнес освіти. Наразі, я вже майже два роки працюю в KSE, де маю можливість робити те, що мені цікаво, і те що в тій чи іншій мірі змінює Україну, світ на краще.
Як представник Майдану ти брала участь у двох зустрічах з президентом України. Чи є зацікавлення збоку влади до громадських ініціатив?
Так, зацікавлення є. Президент все ж мало оперував поняттям “громадянське суспільство”. Проте, як на мене, немає ефективного механізму взаємодії. “Під етикеткою” Майдану зараз просувають багато сумнівних ідей і проектів, а чітких фільтрів для відбору немає. Інша проблема, що часто громадські ініціативи є неякісники і навіть можуть бути шкідливими.
Щодо того як саме залучаються активісти до важливих державних питань можу розказати на прикладі.
Ми зараз в у KSE разом з візійним проектом “Нова країна” розробляємо економічну стратегію розвитку країни. До процесу також залучені представники Мінекономрозвитку, які беруть активну участь. Тобто передумови проекту такі, що це не є просто “ще одною написаною стратегією”, а має шанс бути реально втіленим. Також ми маємо позитивний зворотній зв’язок і від команди Порошенка, сам президент чув про те, що ми робимо. А Дмитро Шимків, який зараз відповідальний за реформи в АП, і який доречі виступав у нас на ВУМ, також залучається у проект.
Але вочевидь “зацікавлення” є недостатньо. Потрібно змінювати систему, потрібно робити реформи, радикальні. Одна людина не може змінити те, що будувалось роками далеко не на тих цінностях, які б хотілось. Є гарний приклад: банка із соленими огірками. Витягни два солоні і запхай туди два свіжих. Що з ними станеться? Вони теж стануть солоні. Тому недостатньо поставити нових урядовців в стару систему, де не змінюються правила гри.
Треба мати шалену сміливість та відданість. Просто змінювати, «рубати» стару систему і будувати нову. Переходити до нових цінностей. Створювати міцний фундамент для формування громадянського суспільства. Справді служити.
Як зазвичай проходить твій робочій день?
Ігор Посипайко, наш друг, зробив нам подарунок на весілля: власний репортаж, де він зняв інтерв’ю окремо з Романом, окремо зі мною. Питає: «Ну що, як у вас ранок виглядає?». І я розказую: «Я встаю як завжди о 6-тій ранку, збираюсь на роботу чи на тренування, їду, Роман дальше спить». А Роман відповідає: «Ну я встаю рано, Юля ще спить, а я готую сніданок». :)
В мене тричі на тиждень тренування на сьому: я займаюсь в залі або йогою. Тренування, кава, робота. Зараз дуже багато зустрічей по різних проектах, то є така трохи розфокусованість: і університет, і KSE, і допомагаю з цією економічною стратегією, і все інше, от. Тобто є багато зустрічей. Є час на операційну рутинну роботу, є час для команди. Спорт – це невід’ємна частина нашого життя. Після дружби та заміжжя з ОЗОном в мене майже немає місця алкоголю в житті. Тричі на тиждень ми бігаємо з KMRC (kyiv marathon running club). Вже скоро, в вересні, будемо бігти напівмарафон – 21 км. Фізична активність - це ключова річ. Я мабуть не знаю успішних по-справжньому людей, які б не мали час для спорту і не приділяли уваги здоров’ю.
Повертаючись до теми Пласту і змін. На твою думку, яких реформ та нововведень, можливо, вимагає наша організація? Які недоліки зараз у Пласті?
Проблема, з якою я стикалась в юнацтві в своєму курені - це неналагоджена комунікація, у нас тоді інтернету не було, тому можливо зараз вона є вирішеною. Важливим є питання мотивації.
AIESEC мене затримав на довше через інтенсивність досвіду. Я чітко розуміла свою мотивацію, я чітко розуміла чим мені займатись. Це така проектна структура, і людина буде активним членом організації доти, доки вона має що робити, і розумітиме, що її робота цінна.
На завершення. Чи є така порада, яку б сама хотіла б почути ще у юнацькому віці?
Є. Використовуйте усі можливості, які є, які ви бачите. Наш успіх, успіх нашої країни залежить від нас самих, від нашої позиції. І головне ніколи не боятися, не боятися розвиватись, не боятися брати велику відповідальність, не боятись робити свої амбітні проекти, навіть якщо на вас будуть дивитись як на ідіотів. Ніколи не зупинятись, от мене зараз надихає Черчіль, який у мене на заставці: “Never-neve-never give up!” (англ.: Ніколи, ніколи, ніколи не здавайтесь!). і на самий останок, не надто багато часу приділяйте роздумам. “Візьми і зроби!”, як сказав о. Борис Гудзяк.
Довідка
Юлія Тичківська (у дівоцтві Кочерган) народилась у Львові. Починала своє пластування в уладі новаків на початку 2000х, Продовжила свою Велику Гру у к.ч.14 ім. Соломії Крушельницької. Здобула в юнацтві ступінь пластунки-учасниці. Активно пластувала до 2004 року.
Закінчила напрям підготовки «Економічна теорія» в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Була активним членом організації AISEC. Наразі працює в Київській Школі Економіки (KSE – Kyiv School ofEconomics).
Одружена з пластуном Романом Тичківським.
Інтерв'ю: Анастасія Бондаренко / Медіа-служба Пласту