09 серпня, субота, трамвайна зупинка поблизу Залізничного вокзалу.
09:57: - ... де ця "дев'ятка"??!
Вибігаю стаю в лаву...ЛЕГІОН почався!!!
Вимарш! Госпіталь! Зустріч!
Ми поруч з героєм, бійцем батальону "Айдар" ст.пл. Петром Шкутяком, ОЗО.
По-обіді площа Ринок наповнилась нашим співом, де ми збирали кошти для батальонів "Львів-3" і "Айдар". Після співу збірка і отримання наказу: "Добратися до місця таборування" за 2 год. ми подолали 15 км. і тільки думали відпочити як нас зустрів ... цей Осавул, так його звати було. Це був перший момент коли я хотів застрілитись, бо це Осавул. (Хто придумав ці назви?)
Ось і почалось...казарма, біг, команди старших стрільців та ті нав'язливі свистки... Мені вже троє людей сказало змінити псевдо.
10 серпня, неділя.
Сьогоднішній день був напрочуд легким як на "темп Легіону". Ми відвідали Службу Божу, де нам розповів священник про мужніх хлопців, які йшли в лави УСС. В тому ж селі є музей Євгена Коновальця, і там ми були.
В гості приходив кобзар Валерій Харченко, який сказав пошукати інформацію про нього в google.
11 серпня, понеділок.
Щогла - висока, траншеї - глибокі! Таборові роботи просто виснажують. Видали спорягу: шоломи, протигази, а старшим стрільцям ще й броніки. Нашому есесу попався червоний, щоб його легше помітили стратегічні вороги.
Купаючись в холодній воді, я відчув приплив теплої води. Напевно течією занесло від старших стрільців.
Нарешті, перша солдатська шутка: "300 ... хороший настрій у танкіста".
Вирішив після табору знайти дівчину з Басарабок. (підслухано пласт).
Все дівчатка, осавул свистить "Нічну тишу".
- Думки стрільця можуть не збігатись з думками проводу табору.