ЗМІ про табір "Мамай-2013", який відбувався на Полтавщині
ЗМІ про курінні табори Донецької округи
Завершилися юнацькі курінні табори Донецької округи Пласту. Біля сорока хлопців і дівчат з Донецька, Краматорська, Авдіївки та Слов'янська десять днів таборували біля відомого містечка Опішня, на Полтавщині, повідомляє прес-служба донецького Пласту.
Дівочий табір "Обрії мрій" об'єднував пластунок підготовчого куреня ім.Христини Ковч. Хлоп'ячий табір "В пралісах Бразилії" складався з юнаків 65 куреня ім.Петра Франка (назва табору була обрана за назвою пригодницької повісті, яку написав цей відомий пластун, син Івана Франка).
Опішня вважається центром гончарного мистецтва в Україні. Тож донеччани з цікавістю знайомилися з різноманітними експонатами Музею гончарного мистецтва, з родинними музеями гончарних династій, а також й самі отримали перші навички в цьому ремеслі, витворюючи з глини миски та фігурки на майстер-класах.
А ще Полтавщина є батьківщиною відомого українського і російського письменника Миколи Гоголя. Тому кілька екскурсій-мандрівок таборовики присвятили Гоголівським місцям.
І звичайно, було життя в природі, серед підліску, з щоденною купіллю у річці Ворскла, гартуванням сонцем і водою, святкуванням народного свята Івана Купала. Цікавим було і спілкування з місцевими мешканцями, яке дозволило їм по-новому подивитися на донеччан.
Пропаганда здорового способу життя, долучення до мистецьких здобутків українського народу стало можливим завдяки чуйності і підтримки багатьох людей, зокрема і за сприянням 1-го пластового куреня УПС ім. О. і С. Тисовських, 26-го пластового куреня УПС "Княгині" і пластунки-сеньйорки Ляриси Музички.
Фото: picasaweb.google.com
Пластуни Донецької області таборували на Полтавщині
«Не можуть вони бути з Донецька» - так місцеві жителі реагували на пластунів Донеччини, які таборували протягом 10 днів на Полтавщині.
В рамках програми «Обрій мрій» табори для пластунів Донецької області відбулися з 5 по 15 липня поблизу смт. Опішня Полтавської області – «столиці» українського гончарного промислу.
Місце для таборів було обрано спеціально для того, щоб ознайомитися з традиційним українським гончарством, а також з краєзнавчою метою. Табори розташувалися на лівому березі річки Ворскла.
Власне біля річки відбулося спільне святкування Івана Купала, яке привернуло увагу місцевих жителів, які відпочивали на пляжі. Пізніше пластуни також дивували відпочиваючих ранковими руханками і вечірніми співами на ватрі.
Окрім відвідування музею гончарства, садиби-музею Гоголя, майстер-класів з ліплення, хлопці з куреня Петра Франка за час табору встигли також попрактикуватися у куховаренні (варто сказати, що табір не тільки жодного разу не лишився голодним, але й тепер маємо в курені кількох визнаних кухарів), позмагатися у вмінні ходити на слеклайні, збудувати кілька таборових споруд, провести таборовий TedX, познайомитися з цікавими сторінками із життя патрона куреня.
Програма табору відповідала також і зацікавленням засновника Пласту Петра Франка, іменем якого названо курніь хлопців у Краматорську – щодня юнаки мали не менше 2 годин занять спортом і руханки. Хоча більш популярними були спільні точки програми з дівочим куренем – екскурсії, деякі спортивні ігри і змаги, і звичайно спільні ватри.
У передостанні ж дні хлопці пішли у мандрівку вздовж Ворскли до Більського городища – залишку скіфських земляних укріплень-валів. Піша мандрівка стала певним тестом-випробуванням нового маркованого вело-маршруту, який активісти Опішного якраз урочисто відкривали у передостанній день нашого табору. Варто зазначити, що місце для табору було віднайдене завдяки одному з них – місцевому організатору зеленого туризму і власника садиби «Старий хутір» Олександрові Куденцю.
Пластуни Донеччини дякують за сприяння колишньому голові сільради Володимиру Миколайовичу Степаненку, завдяки допомозі якого було вирішено багато організаційних питань. Проект відбувся за часткової фінансової підтримки Управління у справах сім’ї та молоді Донецької облдержадміністрації.
Народний депутат Леся Оробець відіслала 2.5-річну доньку до пластового табору
Депутатка від "Батьківщини" Леся Оробець зізналася, що не дуже вміє готувати всілякі делікатеси. Мабуть, через це, за її словами, вона і пішла у політику.
Жінка заявила, що не проміняє свою діяльність на заняття родиною, а своїх маленьких доньок, молодшій з яких всього лише 2,5 роки, вона сміливо відряджає до табору.
Про це Леся розповіла Катерині Осадчій у програмі "Світське життя".
Оробець завітала на прийом французького посла у день взяття Бастилії та зізналася, що буває у Парижі 8 разів на рік.
"Заздріть – 8 разів на рік, але виключно по роботі. Я член Парламентської асамблеї Ради Європи і 8 разів на рік змушена їздити до Страсбурга, відповідно через Париж", - сказала депутатка.
На запитання, чи вміє вона готувати французькі страви, Леся зазначила:
"Якщо паштет або майонез зійде за французьку страву, то в цьому розберуся, а у всьому іншому – вибачайте, це не моя сила, напевно, тому пішла в політику, що, сорі, на французькій кухні не знаюся".
![]() |
Оробець літає в Париж 8 разів на рік |
Як відомо, після політичного тиску Оробець довелося відіслати чоловіка жити закордон. Тому вже місяць подружжя спілкується у мережі.
"Я, на жаль, не можу сказати, де він зараз мешкає, тому що практика показує - щойно ти говориш де він, і тут же наше посольство втручається в те, щоб опаскудити моє та його ім’я. Я цього б не хотіла. Але бачуся я з ним часто, благо, є Скайп, є ще декілька програм, які дають можливість регулярно бачитися хоча б в он-лайні, якось так", - розповіла Оробець.
На зауваження про те, що, можливо, варто було б піти з політики заради родини, депутатка відповіла:
"Якщо коротко, то в Одесі відповідають на подібне запитання : Не дочекаєтесь".
![]() |
Вже місяць чоловік Лесі живе в іншій країні |
Відомо, що 31-річна Леся має двох доньок. Матуся не боїться відсилати дівчаток у пластунський табір. Так, минулого року молодша донька депутатки у 1,5-річному віці вперше відпочивала далеко від батьків.
"Мої двоє щойно повернулися з пластунського табору. І я не знаю, який закордон був би крутішим, серйозно. Вони приїхали, щебечачи ще краще українською, співаючи пісень, вивчаючи віршики, у них купа нових друзів, які живуть поруч тут в Києві і говорять їхньою рідною українською. Я не знаю, чи усе це можна знайти закордоном", - зауважила Леся.
![]() |
Доньки Оробець відпочили у пластунському таборі |
Тарас Зень: "У нас є дві проблеми: ми самі та імперіалістична російська влада"
Тарас Зень – відомий пластун, який з 2006 по 2008 роки очолював Пласт в Івано-Франківську і донині живе за його принципами. Він один з небагатьох, хто попри складнощі бюрократичної системи робить чимало громадських акцій та втілює в життя здавалось би неймовірні проекти. Він молодий, освічений та відвертий. Не боїться гострих висловлювань та запальних дискусій, адже має, як кажуть, «велике серце», сповнене патріотизму, національного духу та любові до України.
Спеціально для тижневика «Коломийські ВІСТИ» Тарас Зень розповів про своє бачення незалежності та розвитку України. З ним можна погоджуватись, можна критикувати, але найкраще – прочитати і осмислити.
– Тарасе, оскільки зустрічаємося у дні, коли Україна відзначає річницю прийняття Декларації про державний суверенітет України та Акта проголошення незалежності, відповідно і перше запитання. Як ставишся до цих дат?
– Я чимало чув про прийняття декларації, але чув не про події у Верховній Раді, а про події в пластовому таборі, який проходив на теренах Івано-Франківщини. Коли по радіо оголосили про прийняття декларації, за словами одного з тодішніх організаторів табору Василя Іваночка, учасників табору охопило радісне відчуття піднесення та бажання поділитися важливою для України і українців новиною. Відразу ж під жовто-блакитними знаменами пластуни вирушили в найближче село, співаючи націоналістично-патріотичних пісень. Тобто я сприймаю ці факти саме через призму розповідей, але з іншого боку розумію, що це доволі формальна подія, яка передувала визначному дню в історії Української держави, а саме 24-му серпню – Дню Незалежності України.
- Як сьогодні оцінюєш незалежність з точки зору молодої людини?
- Я порівнюю спогади мого тата чи родичів. Тато належав до «Руху», брав участь у живому ланцюгу до Дня злуки, і я розумію, що тоді це все сприймалось набагато ідеалістичніше, ніж зараз. Тоді люди були сповнені ентузіазму і віри в майбутнє. Нині цього немає і насправді це добре, бо не варто ніколи і нічого ідеалізувати. Приємне відчуття піднесення в більшості випадків змінюється розчаруванням і тоді дуже боляче падати. Щось подібне сталося і з тим поколінням українців, які свого часу були серед перших у боротьбі за незалежність, адже здобуття суверенітету не принесло очікуваних змін та не виправдало сподівань більшості українців. Я за прагматичність, незалежність – це не просто воля та гарні слова, це рутинна робота, яку треба робити щодня. Якщо ти успішний і добре та якісно робиш свою справу, ти вже таким чином розбудовуєш свою державу, тобто не обов’язково бігати з прапором і кричати різні проукраїнські гасла, аби бути справжнім українцем. Патріотизм – це не гасла, це перш за все віддана праця заради майбутнього та прийдешніх поколінь.
– Ти – знаний пластун. Що тобі дав Пласт і чи відіграв він якусь роль у формуванні твого світогляду?
– Пласт дав дуже багато. Перш за все – безцінний досвід. Перші ґулі життєвих проблем я набив саме тут, вперше робив щось через «не можу». Шкільне життя не дає такого вишколу, як Пласт. По суті школа дає знання, а Пласт дає життєву науку. Штучні перешкоди, які є в Пласті, допомагають дітям ставати готовими до щоденного дорослого життя з труднощами та проблемами. Вчишся спілкуванню, комунікації, пізнаєш світ не з книжок чи інтернету, а на дотик. Все, що я сьогодні роблю, роблю під знаменами Пласту, адже саме тут я зріс і сформував свої життєві пріоритети.
– А як сприймають тебе у суспільстві, твої друзі, знайомі?
– Більшість моїх друзів – це пластуни, а ті, хто не в Пласті, вже звикли до моїх випадкових привітань лівою рукою, до того, що я через життєві та й пластові погляди взагалі не вживаю алкоголю. Звичайно, хотілося б, щоб було більше свідомої патріотичної, освіченої молоді, але кожен має право на вибір, і це нормально.
– Демократія внесла свої корективи в розвиток суспільства. Наскільки, на твою думку, сьогодні серед молодого покоління розвинене почуття національної свідомості і патріотизму? Чи багато друзів готові до боротьби за українство?
– Обирати можна коли є великий вибір, якщо ти включаєш телебачення, а там 40 україномовних каналів, дивишся в кіоску – а там 70% якісної української періодики... Тоді так. А зараз ми бачимо абсолютно зворотню картину. У нас в Україні сформована чимала пропозиція російськомовного продукту, і це показник роботи російської влади. Тобто російська влада дуже продумано і класно працює. Якби я був росіянином, то напевне тішився би такою владою, я маю на увазі ставленням до свого, патріотичністю до своєї держави і поширенням її культури, мови і традицій у світ.
– Тарасе, а чого ж бракує нам, аби так само самовіддано любити Україну?
– Виховання з дитинства. Якщо змалечку виховувати дітей на патріотичних засадах, то відповідно отримаємо результат у зрілому віці.
– На твою думку, хто має виховувати?
– Насамперед мали б виховувати і вкладати в дитину любов до своєї країни батьки. Звичайно, не повинні залишатися поза увагою державні установи та громадські організації. Дуже важливу роль у розвитку дитини відіграє телебачення та вже у наш час інтернет, тому й чуємо від педагогів та психологів, наскільки важливо стежити за тим, що дивиться і читає дитина. На жаль, у наш час вихованню у дітей саме патріотизму та національної свідомості приділяють дуже мало уваги, і як на мене, даремно.
– Тарасе, невже ситуація настільки критична? Як вважаєш, з кожним роком в Україні відбувається занепад чи розвиток націоналізму?
– На щастя, є прогрес. Тобто розвиток є, але він дуже повільний, не такий швидкий, як би того хотілося. Наприклад, 2001 року в Києві за власними спогадами в окремих магазинах неадекватно сприймали українську мову, а тепер, якщо починаєш говорити українською, то переходять так само на українську. Я вважаю це прогресом. Зміни є, хоча й відбуваються поволі. Сподіваюся, що темп змін сповна компенсується їх якістю. В майбутнє треба дивитись з оптимізмом і головне – працювати заради результату, а не сидіти, склавши руки, і чекати, що хтось щось за нас зробить.
Тарас Зень: "Ми знайшли найстаріше відео про Івано-Франківськ"
На 11-хвилиннному відео, знятому у 1944 році, показується Івано-Франківськ в той момент, коли в місто входять радянські війська. Кадри на відео – постановочні, солдати йшли спеціально на камеру, так як камера в ті часи вже була подією. Тим не менш, це все ж таки найстаріше відео, про яке ми знаємо.
У 2012 році Пласт відзначив 100 років свого існування, і на честь цієї події почали зйомки фільму про Пласт у Станіславові, який, до речі, має от-от вийти. У фільмі нам потрібно було показати відеоряд довоєнних чи воєнних часів. Але, як виявилося, таких відео про Івано-Франківськ нема - найстаріше відео з Київського архіву датується 50-ми роками.
Мене це здивувало і я почав шукати інформацію в центральному відео-архіві України. І тут, зовсім випадково, від місцевого краєзнавця Івана Боднарева я довідався, що найстаріше таке відео, про існування якого ми знаємо, знаходиться у Московському архіві. Написали туди запит, вони вислали рахунок на 3800 грн. Вже почали організовувати збір коштів, аж ось інший історик розповів, що таке відео демонстрували в Івано-Франківську у 1994 році.
Вже майже пів року як працюю на ТРК «Вежа» дизайнером, а також організовую участь українських гуртів у зйомках в музичній програмі на цьому телебаченні.
У вільний від роботи час займаюсь пластовою діяльністю. В цій скаутській організації вже 11 років. Ще донедавна у Пласті був виховником, мав свій гурток і курінь. У 2006-2008 роках був головою Пласту у Франківську. Зараз від виховницьких справ вже відійшов. Мої вихованці самі виросли і набрали собі вже гуртки. Так що я маю таких собі умовних “онуків”:)
То рішення однієї окремо взятої газети. Звичайно, це було приємно почути, але думаю ця впливовість дещо перебільшена. Воно ніяк не допомагає і точно ні до чого не зобов’язує.
Вважаю що серед людей які творили обличчя міста у 2012 році є набагато більш достойні. Наприклад Ростислав Держипільський, який з кожним роком підсилює увагу всієї України до нашого місцевого театру, чи письменники Тарас Прохасько та Юрко Андрухович, завдяки яким про місто знають з позитивного боку, Ярема Стецик який зорганізував безліч оригінальних заходів. Та багато інших прикладів.
Плани на цей рік є. Хочемо нарешті завершити і презентувати наш фільм про Пласт, над яким вже працюємо рік. Також готуємо фотоальбом про розвиток скаутського руху на Прикарпатті. Ще плануємо ряд різних яскравих заходів, про які ще трохи рано говорити, так як вони тільки в процесі розробки.
Любомир Грабець: Для Коломиї 100 пластунів - це мало!
Останні два тижні понад сто дітей різного віку провели у наметах. Вони проходять щорічний пластунський вишкіл. Як живеться дітям в умовах дикої природи - дізнавалися журналісти тижневика “Дзеркало Коломиї”.
Закінчується таборування Коломийської станиці пласту у с. Слободі. Всі діти виглядають бадьоро, на обличчі з’явився рум’янець, а все тому, що тут, посеред лісу, нема комп’ютерів та мобільного зв’язку.
Устрій Пласту
Офіційно діти можуть вступати до скаутської організації з шести років, але бувають і молодші. В Коломийській станиці є чотири улади. Від 6 до 11 років - улад новачків, від 12 до 17 - юнацтво, від 18 до 35 років - старшопластунство, від 35 і до безкінечності - улад сеньйорату. Перші два улади, то є улади, які виховуються. В основі скаутської ідеології - самовиховання, тому два старші улади допомагають першим двом самовиховуватися.
Організація має гурткову систему. З шести-восьми дітей складається гурток. Він має свого гурткового, заступника гурткового, гурткового суддю, гурткового писаря, гурткового скарбника, господаря. Також є й інші посади, які залежать від потреб та можливостей. Цікаво, що ще ніхто в світі кращої системи, ніж скаутингова, не придумав. І тому всі молодіжні організації послуговуються формами і методами виховання скаутів. Дітям нічого не насаджують, вони нібито усе роблять самі і основною функцією виховника є спрямувати дітей у правильному напрямку, який у кожного інший.
Голова станичної старшини національної скаутської організації України станиці Коломиї Леся Машталер розповіла, що на нинішній день в Коломиї діє два курені: 55 Максима Залізняка та курінь Галини Грабець.
У “Пласті” діє обов’язковий до виконання закон “14 точок”: славний, сумлінний, точний, ощадний, справедливий, братерський, доброзичливий, пильний, слухняний, пластун завжди гарної думки та інші положення, які, погодьтеся, виховують людину. Пластуни не мають права палити та вживати алкоголь, оскільки вони мають бути здорові і душею, і тілом.
Особливості таборування - 2013
Щороку проходить таборування. Кожен пластун має в обов’язковому порядку жити в таборі в наметі протягом двох тижнів. Минулих років таборування проходили у Княждворі, Лючі. Тепер місце дислокації змінено на користь Слободи. Табір цього року носить козацьке спрямування і називається ”Січ”.
Юнацтво самостійно готує їсти, діти рубають дрова, вчаться виживати в будь-яких умовах: у дощ, в холод та у спеку. Буває, що діти не витримують, таким чином відбувається природний відбір. “Пласт” - це не тільки таборування, це, насамперед, ідея. Діти вже протягом першого року визначаються, чи їм підходить ця система, чи ні.
Цього року рекордна кількість новацтва - 20 діток від 6 років. Любомир Грабець на псевдо Клопіт розповів, що навіть 30 дітям відмовили у таборуванні з тієї причини, що вони не відвідували заняття упродовж року. Адже перебування на природі у гурті протягом двох тижнів - це підсумок річної роботи пластуна, наступний крок у його розвитку. Умови у таборі нетепличні і потрібно мати попередній гарт. “Якщо дитину відразу поселити у жорсткі умови, вона зламається і більше ніколи не прийде до Пласту, - каже друг Клопіт. - Ми констатуємо факт, що у нас практично нема відтоку дітей. Натепер ми маємо своїх вихованців, які були на окружних, крайових на міжнародних зібраннях пластунів. Вони можуть навчити вже своїх однолітків краще, ніж ми. Діти добре слухають одне одного.”
П’ятнадцятеро дорослих наглядають за пластунами. Це лікар, кухар, комендант табору та інші виховники. Є й посада писаря, яку займає Оля Русак. На дівчині вся паперова робота. Вона щоденно розподіляє обов’язки між дітьми. “Хоча дорослих є багато, але ми даємо дітям бути самими собою. Вони роблять що забажають, звісно, у межах правил”, - задоволено мовить найстарший пластун Коломийщини. Він також розповів, що новинкою цьогорічного табору є те, що дівочий та хлоп’ячий курені знаходяться разом. Це дає можливість ближче здружитися, але, звісно, що тут є і свої мінуси.
Місце таборування обирали спільно з юнацтвом. Найбільше їм до душі припав затишний куточок у Слободі. “Цього року нас запросив у свої володіння Роман Бортейчук. Ми йому за це дуже вдячні. Він нам навіть спеціально провів світло та створив усі можливі зручності”, - продовжує розповідь Любомир Грабець. - До нас добре ставляться як громада, так і влада. Цього року з міського бюджету виділили 20 тисяч гривень на потреби Пласту. В нас є багато дітей з малозабезпечених та неповних сімей. Ми стараємося, щоб кошти коломиян були затрачені там, де це необхідно. Нам багато допомагають батьки наших пластунів. Окремо хочемо подякувати родинам Бережницьких, Романюків, Янкевичів, Липевичів, Долбишів, Машталерів, Мельничуків, Осачуків, Дорошенків, Юрію Овчаренку, Володимиру Колеснику, п. Піотровській, а також АТП. Висловлюю щиру подяку всім сеньйорам та старшопластунам у проведенні таборування”.
Щоденник пластуна
Дев’ятий день таборування загальною схемою дня був схожим на всі інші дні, але абсолютно відмінний за своїм змістом. Андрій Мельничук, зв’язковий 55 куреню Коломиї, на таборі виконує обов’язки заступника коменданта з виконання програми. Він каже, що робота з планування табору починається за півроку. Пластуни мають продумати все до дрібниць.
7:00 - 8:00 - Зі свистком діти встають. Якщо хтось спізнюється, то має покарання у вигляді присідань для дівчат та віджимань для хлопців. Руханка - це ранкова зарядка, під час якої хлопці мають пробіжку, а дівчатка займаються гімнастикою. Наостанок виховники оглядають намети. Вони мають бути завжди чистими і охайними, не дозволяється розкидати речі та тримати у наметі щось зайве.
8:00 - 8:30 - Діти шикуються, моляться. Зачитується порядок дня, щоб діти орієнтувалися у заходах, передбачених на день. Виховники підбивають підсумки дня і оголошують кого покарано і за що.
8:30 - 9:30 - На снідання пластуни їдять молочні каші. Найбільше полюбляють манну кашу з варенням, а також мюслі.
9:30 - 12:00 - Завдяки батькам вдалося організувати заняття зі стрільби. Дітям продемонстрували, як поводитися зі зброєю, з яких частин вона складається. Старші пластуни мали можливість постріляти.
12:00 - 14:00 - Проходить теренова гра. Юнацтво розподіляється на дві команди - “козаки” і “татари”. По лісі розподілено прапорці кожної команди і діти у процесі гри захоплюють їх. У кого виявиться більше ворожих прапорців, ті і виграли.
14:00 - 15:00 - Весь день діти перебувають у русі, тому харчуються на обід першою стравою, кашею з м’ясом та салатом.
15:00 - 17:00 - Гутірки (перша медична допомога, мандрівництво, майстерка, фотомайстерність). Гутірки - це заняття, які обов’язкові відповідно до пластової програми, історичні гутірки, а також мистецькі.
17:00 - 18:00 - Діти по декілька хвилин купаються у потічку, який самі розширили.
18:00 - 19:00 - Паралельно викладаються духовні бесіди, які проводять семінаристи Львівської духовної семінарії, а Володимир Колесник навчає пластунів бойовим мистецтвам та способам самозахисту.
19:00 - 20:00 - Зазвичай вечеря складається з каші та м’ясного, а також салату.
20:00 - 20:30 - закриття дня. Пластуни опускають прапор з десятиметрової щогли, співають пластунський гімн.
20:30 - 21:00 - Діти рубають дрова для ватри, а також готуються до ватри по козацькій тематиці.
21:00 - 22:45 - Діти розповідають про гетьманів, козацькі історії та палять ватру.
23:00 - 7:00 - Пластуни зі свистком лягають спати. Непослуху нема, тому що вони знають про три таборові перестороги, тобто три попередження. Якщо дитина тричі була покарана, то вона їде додому. На щастя, порушників серед пластунів нема і всі діти з радістю чекають наступного пластового дня.
Бріз: Цьогоріч станиця Івано-Франківськ провела 7 юнацьких таборів
РАІ: Програма "Актуальне інтерв'ю"про Пласт
ЗМІ про пластунів на фестивалі "Бандерштат - 2013" (6 згадок)
Дата заснування «Пласту» — осінь 1911 року. Перша пластова присяга відбулася 12 квітня 1912 р., попри те, що насправді пластові гуртки створено незалежно один від одного Іваном Чмолою, Олександром Тисовським та Петром Франком. Згодом оформився Організаційний пластовий комітет у 1913 р., який об’єднав розрізнені пластові гуртки в масштабну крайову організацію. Нині «Пласт» — найбільша та найстаріша українська скаутська організація, яка діє у багатьох країнах світу (Між ними Пласт у США, Пласт в Аргентині, Пласт у Канаді) та об’єднує пластунів України й української діаспори. В Україні кількість пластунів становить 6 000 осіб. Діє організація у 24 регіонах України.
Крім того, на фестивалі українського опору «Бандерштат-2013» відбудеться презентація тізеру українського історичного фільму «Толока» Михайла Іллєнка. Продюсер «Толоки» Пилип Іллєнко розповість про ідею та процес зйомки фільму у суботу, 3 серпня.
Фільм «Толока» за віршем Тараса Шевченка «У тієї Катерини хата на помості…» – перша масштабна екранізація твору Шевченка за часів незалежності України. «Цей вірш у Кобзаря один з найкоротших – шістдесят сім рядків. Його можна було б записати на долоні, як шпаргалку, але рядкам поета на долоні буде тісно», говорить автор фільму Михайло Іллєнко – «Лінії життя» просяться за межі сторінки, порушують кордони свого часу… Потужні силові лінії продовжують слова поета і тягнуться до нас – у наше минуле, сьогодення і далі у майбутнє». Картина приурочена до 200-річного ювілею поета.
БандерштатДзвін: На справжній козацькій чайці дітей кататимуть Дніпром
Справжня козацька чайка “Спас” прибула до Черкас сушею – на воду судно спустили у вантажному порту.
Вона зроблена за кресленнями човнів 17 століття. Човен проектували запорізькі козаки, а життя вдихнули львівські моряки. І от тепер уже вісім років вона мандрує Україною та світом і розповідає про козацьку славу.
Справжня козацька чайка із навчальною місією завітала до крайового морського табору. На ній пластуни та вихованці клубу юних моряків вчитимуться ходити Дніпром.
“Воду бачила, і шторм бачила, і сонце бачила. Грузію, знаю, бачила. Дніпро бачила”, – говорить голова спілки прихильників бойового гопака у Черкасах Олександр Проценко.
Чайка розташується на базі юних моряків “Дніпровець”.
За словами Олександра Проценка, на День Незалежності стартує тиждень, присвячений ознайомленню черкасців з козацькою чайкою, а також для дітей проведуть невеличкі мандрівки по Кременчуцькому водосховищу. Під час подорожі Дніпром, яку проведе капітан “Спаса” Мирон Гуменецький, діти познайомляться з кораблем, з механізмами його роботи, з морськими термінами, навчаться розуміти команди капітана і виконувати їх, познайомляться з обов’язками капітана, кока, козаків та юнг та інше.
Чайка “Спас” та екіпаж пробудуть у Черкасах до кінця вересня, повідомляє “Черкаський спорт”. Після цього буде проведений похід по Дніпру до Очакова, де і збереться остаточний екіпаж чайки і після того, як узгодяться всі документи, човен вирушить на зимування в Афіни.
ВІККА: Справжня козацька чайка допливла до Черкас на табір Пласту
Сюжети про Крайовий вишкільний табір та Легіон
Вінницька ОДА: На Вінниччині стає традицією проведення пластових таборів
Богдан Гаврилишин: "Віддавати щось приносить більше задоволення, аніж споживати самому"
Все: В Рівному пластуни провели турнір з футболу
ЗМІ про міжкрайовий табір-експедицію "Вирій" (21 згадка)
- ЗІК - Пластуни-волонтери вирішили провести канікули на цвинтарі у Польщі
- ТРК "Люкс" - Добровольці відновлять у Польщі український цвинтар
- ТРК "Люкс" - Українські волонтери відреставрували український цвинтар у Польщі
- ТСН - Українці взялися відновити українські цвинтарі та церкву у Польщі
- Історична правда - Молодь з Польщі та інших країн догляне могили українців, покинуті депортованими нащадками
- ЗахідНет - У Польщі молодь відновить могили українців, чиї діти були депортовані
- ЗІК - У серпні вже вшосте відбудеться краєзнавча експедиція «Вирій-2013»
- ЗІК - Українська молодь відновлюватиме українські цвинтарі у Польщі
- ГалІнфо - У серпні відбудеться табір-експедиція «Вирій-2013»
- Львівський портал - Молодь відновлюватиме українські цвинтарі у Польщі
- Львівський портал - Молодь збереться у серпні на експедицію по прикордонній зоні Польщі
- Львівська газета - Українська молодь відновлюватиме українські цвинтарі у Польщі
- Високий Замок - Українська молодь відновлюватиме українські цвинтарі у Польщі
- ЛМР - Українська молодь відновлюватиме українські цвинтарі у Польщі
- Волинські новини - Молодь відновлюватиме українські кладовища у Польщі
- Львівська Політехніка - «Вирій 2013» – експедиція, що відновлює пам’ять і об’єднує душі
- УкрЗахідІнформ - Львівщина: у серпні відбудеться табір-експедиція «Вирій-2013»
- Купол - Українська молодь відновлюватиме українські цвинтарі у Польщі
- 032.ua - Українська молодь відновлюватиме українські цвинтарі у Польщі
- 20 хвилин - Львівські студенти реставруватимуть українські цвинтарі у Польщі
- Громадський простір - Українськими цвинтарями в Польщі опікуватиметься «Вирій»
ЗМІ про велотабір "Ревор"
Пластуни підкорювали Срібну Землю на …велосипедах
18 серпня завершилися всеукраїнські велосипедні табори для молоді «Ревор» та «Шприха», що відбувалися на Закарпатті. Впродовж таборів мандрівники за 10 днів подолали близько півтисячі кілометрів.
Краєзнавчі мандрівки на велосипедах відбувалися одночасно з 9 по 18 серпня на території Закарпатської області. Учасники відвідали Невицький, Мукачівський, Ужгородський, Виноградівський, Хустський замки, оздоровилися у термальних басейнах Берегово, доторкнулися до серця Європи поблизу с. Ділове, відвідали біосферний заповідник, побували у букових пралісах, побачили старовинні церкви XIV-XVI ст. – визначні пам’ятки дерев’яної архітектури.
Учасники табору самостійно готували страви закарпатської кухні на вогні. Човлент, банош і рокот-крумплі стали улюбленими стравами на таборі. Велосипедисти мали нагоду пересвідчитися – не обов’язково покидати Україну, щоб відчути себе за кордоном. На Закарпатті історично проживало багато національностей і кожна з них залишила після себе помітний слід. Особливо він помітний у місцевій архітектурі та особливій говірці. Пластуни відчули подих давньої Румунії та непокірної Угорщини і незвичайної, особливої тут України, яку оберігає ведмідь – символ Срібної Землі.
В організації табору спонсорською допомогою сприяли кондитерська фабрика «Ярич», магазин спортивних товарів «Екстрим Стайл», «ВелоСіті» у Тернополі, Харківське видавництво «АССА», корпорація «Опілля».
Пластуни на велосипедах підкорювали Закарпаття
18 серпня завершилися всеукраїнські велосипедні табори для молоді «Ревор» та «Шприха», що відбувалися на Закарпатті. Впродовж таборів мандрівники за 10 днів подолали близько півтисячі кілометрів.
Краєзнавчі мандрівки на велосипедах відбувалися одночасно з 9 по 18 серпня на території Закарпатської області. Учасники відвідали Невицький, Мукачівський, Ужгородський, Виноградівський, Хустський замки, оздоровилися у термальних басейнах Берегово, доторкнулися до серця Європи поблизу с. Ділове, відвідали біосферний заповідник, побували у букових пралісах, побачили старовинні церкви XIV-XVI ст. – визначні пам’ятки дерев’яної архітектури.
Учасники табору самостійно готували страви закарпатської кухні на вогні. Човлент, банош і рокот-крумплі стали улюбленими стравами на таборі. Велосипедисти мали нагоду пересвідчитися – не обов’язково покидати Україну, щоб відчути себе за кордоном. На Закарпатті історично проживало багато національностей і кожна з них залишила після себе помітний слід. Особливо він помітний у місцевій архітектурі та особливій говірці. Пластуни відчули подих давньої Румунії та непокірної Угорщини і незвичайної, особливої тут України, яку оберігає ведмідь – символ Срібної Землі.
Фіртка: Відбувався табір "Життя в Пласті"
14-23 серпня поблизу села Гриньків Рожнятівського району на пластовій оселі «Сокіл» відбувався табір «Життя в Пласті».
Про це повідомляє прес-служба "Пласту".
Традиційно табір проводиться з метою ознайомлення зацікавлених із Пластом, таборуванням, вишколенням на майбутніх виховників.
Цього року учасники з різноманітних осередків (Краматорськ, Черкаси, Стрий, Львів, Хмельницький, Чернівці, Біла Церква, Івано-Франківськ, Долина, Красне), віком від 18 до 40 років, об’єднані спільною ідеєю протягом десяти днів насолоджувались таборовим юнацьким життям: будували кухню, дошку оголошень, готували їжу на вогнищі, складати пісні та імпрези до прийомів їжі, бавились в ігри.
Та особливістю цьогорічного «Життя в Пласті» була можливість здобувати юнацькі пластові ступені і відчути на собі чар юнакування.