Ст. пл. вірл. Тетяна Бей, СВ - учасниця обміну з
Австралією. Більше про проект обміну "Україна поруч" можете дізнатись тут.
Кілька слів про себе.
Мені
27, за освітою я арт-менеджер. Працюю керівником розвитку музейного напрямку Державного
історико-культурного заповідника «Тустань». Окрім цього я є однією із
співорганізаторів LvivFashionWeek. В Пласті вже понад 12-ть років, юнакувала в курені ч.
36 ім. Анни Ярославни. Зараз належу до куреня УСП ч. 32 «Степові Відьми»
Які три найбільші досягнення ти можеш виділити зі свого
пластового життя?
Найбільше
моє досягнення це виховницька праця, шість моїх юначок з якими я пройшла довгий
і цікавий шлях юнацтва і з гордістю випустила їх в УСП. Маю також вже 5 гуртків
пластових «внуків». :) Гордісно мені й за те, що я була однією з 5-ти старшопластунок,
які створили в Україні Круг «Степових Відьом» чудового куреня з вже 50-літньою
історією. Досягненням для мене є й допомога в організації таких крайових та
міжкрайових таборів як «Вирій» та «Етноколесо».
Як проходив відбір кандидатів на поїздку до Австралії/Аргентини
в межах проекту?
Я
прочитала повідомлення про проект «Україна поруч» та можливість взяти участь в
таборі в Австралії на Пластовому порталі, тоді заповнила зголошення і очікувала
результатів.
На твою думку, в чому полягають основні завдання
виховника чи члена булави в рамках міжнародного пластового
обміну?
Виховник
повинен провести якусь частину програми табору, завчасно довірену йому булавою,
а в інший час допомагати в організаційних моментах. Окрім цього досвід та
вміння виховника мають сприяти доповненню програми новими для булави табору
ідеями та елементами програми. Для себе виховник повинен переосмислити
відмінності в підходах до організації пластових таборів в різних країнах та
зрозуміти чим вони зумовлені.
Чому ти обрала Австралію?
Австралія
– це країна, де п'ятдесят років тому був заснований курінь «Степові Відьми» і
зрозуміло, що кожна “відьма” в Україні мріє побувати там і познайомитись з
посестрами. Окрім цього, завдяки тому що мій тато тричі бував в Австралії, як
музикант, то саме він розповів мені про табори СУМу, а згодом і Пласту. Саме через відвідини
моїм татом Австралії я довідалась про Пласт і прийшла в організацію. З дитинства
моїми іграшками були коали та кенгуру, мала я й одяг з австралійськими
символами, а також велику кількість сувенірів звідти. Про цей континент знала
багато і мріяла там побувати.
Які моменти з перебування в Австралії особливо запам’яталися,
які торкнули? Що здивувало?
Дуже
гарно і гостинно нас зустріли, ми познайомились з чудовими людьми, які роблять
дуже багато для того щоб втримувати дітей при організації, давати їм пластове
виховання. Вразило те, що до організації таборів дотичні люди, які не є за
походженням українці та все ж українська культура та Пласт є для них близькими.
Пласт в Австралії дуже сімейна і затишна організація. Їх з кожним роком стає
менше і це сумний, але незворотній процес, проте австралійські пластуни далі
продовжують свою маленьку, але дуже важливу роботу. Хочеться лише надіятись, що
пластові табори не втрачатимуть українського духу, тому побажання від мене –
більше дітям на таборах подавати інформації про Україну, як її минуле, так
сучасне, через гру, розповіді, відео і звичайно захоплення музикою. Але
виховникам слід почати з себе, відкрити собі Україну, цікавитись більше
сучасною українською культурою. Для цього звичайно потрібна допомога пластунів
з України. Думаю варто було б готувати якісь методичні матеріали англійською
мовою, а особливо електронний співаник з текстами українською, їх перекладом на
англійську та аудіо-записом виконавця, третьопробники – хапайте ідею!
Що саме виховник з України може принести на пластовий
табір у закордонні, а чого може навчитися?
Принести
нові ідеї, провести якийсь інтерактивний елемент програми, такий як теренова
гра з цікавими завданнями. Але найголовніше це розуміння та підтримка, і не
намагатись нав'язати ритм і форму пластових таборів в Україні. Табори в Україні
та в діаспорі різняться, але іншими вони й не можуть бути. Хоча організація має
одну місію, проте мета в нас дещо відрізняється. Ми діємо в різних умовах і
запорука розвитку організації та спільної міжкрайової праці полягає швидше в
розумінні цього факту та підтримці свою працею, підготовкою методичних
матеріалів, тощо. Для себе Пласт в Україні може почерпнути тісний зв'язок
новацтва та юнацтва. Пластуни різних уладів таборують поруч, тому новацтво бере
приклад з юнацтва і бачить своє майбутнє в УПЮ, так само юнацтво підтримує
новаків і ставиться до них по-братерськи. В Україні УПЮ та УПН це різні світи,
юнацтво часто не знає нічого про юнацтво і те ж саме стосується виховників.
Варто в Україні ініціювати більше міжуладових проектів, відвідини юнацьких
таборів новаками і навпаки, внести проекти для новацтва в проби УПЮ, тощо.
В чому ти бачиш основний позитив проекту?
Не
секрет, що юнацтво з діаспори, яке приїздить на табори в Україну іноді зазнає
утисків та подекуди кепкування, як від юнацтва, так і від булав таборів.
Ситуація склалась не лише через мовний бар’єр, але й через
різницю в підходах до таборування. Тому найбільший позитив проекту не так в
обміні досвідом (він різний), а в тому щоб розуміти і приймати цю різницю як
факт, який не потребує міжкрайової уніфікації. Рекомендую робити в проекті акцент
на виховниках, що мають свій гурток, а також великий юнацький досвід та
починають долучатись до булав крайових таборів, тобто на тих, хто передасть
свій досвід юнацтву і потенційно прийматиме дітей з діаспори на табори. Також
дуже рекомендую з часом розширити проект не лише до обміну виховниками, але й до
обміну юнацтвом. Це дасть можливість дітям з діаспори потрапляти в «підготоване»
середовище приймаючого табору в Україні на якому вони б мали отримувати заряд
енергії для того щоб розвивати Пласт в діаспорі. Завдяки діаспорі ми зберегли
Пласт і відновили його традиції в Україні, а тепер наша черга стати джерелом
натхнення та сили пластувати в тих умовах нових викликів сучасності, в яких
пластують українці в світі.
Очевидно, що були і певні труднощі. У яких саме ділянках?
Які ти можеш запропонувати шляхи до розв’язання чи покращення.
Першочергово
це пізні терміни запуску проекту. Варто повідомляти кандидатів на участь в
програмі мінімум за 1,5 місяці до табору. Це пов'язано з тривалістю
виготовлення візи та підготовкою до табору. До прикладу, ми побачили програму
перед вильотом і тому не мали змогу нічого підготувати і тому допомагали лише в
реалізації вже готової програми. Тому дуже рекомендую наступникам узгодити
програму завчасно і долучитись до її підготовки. Також добре, що цього року є
розподіл на виховника УПН та УПЮ, було складно маючи досвід юнацького виховника
працювати в булаві УПН.
Що участь у проекті дала особисто для тебе?
Новий
досвід праці з новацтвом, глибше розуміння Пласту в діаспорі та втілення мрії –
знайомство з відьмами з Австралії. Завдяки проекту нам вдалось налагодити
тісніший зв'язок між частинами куреня в Україні та Австралії, що сприятиме
кращій комунікації між краями та розвитку куреня УСП/УПС «Степові Відьми»,
відповідно й Пласту на різних континентах.
Що ти можеш побажати чи порадити майбутнім учасникам
проекту «Україна поруч»?
Знайти
свою нішу в підготовці табору для того щоб могти реалізувати свої знання та
досвід. Тому тримати постійний контакт з булавою табору ще на етапі його
підготовки.
Яка твоя пластова мрія?
Щоб
стерлись кордони між Пластом в цілому світі, щоб виховники і діти могли більше
подорожувати і брати активну участь в міжкрайовому пластовому житті.
Наостанок хочу дуже подякувати всім хто приймав нас, за
гостинність та турботу, в нас залишились незабутні спогади про час проведений в
Австралії!
Довідка. Ст. пл. вірл. Тетяна Бей - належить до ч. 32 УСП «Степові Відьми», є виховницею гуртка «Мальви» в к. ч. 36 ім. Анни Ярославни вже близько 9 років. Тетяна є організатором різного роду таборів та вишколів, зокрема, лещетарських таборів, вишколів української міфології, міжкрайового табору «Вирій» та ін. Має перший ступінь КВ, є однією з засновниць проекту Львівський тиждень моди (Lviv Fashion Week). Зараз працює у державному історико-культурному заповіднику «Тустань».